Якісні прикметники відповідають на питання <em>який?, яка?, яке?, які?</em> і мають ступені порівняння, називають ознаки предметів що сприймаються через відчуття.
Відносні прикметники відповідають на питання я<em>кий? яка? яке? які?</em>, але не мають ступенів порівняння, називають ознаку через відношення до предмета.
Присвійні прикметники відповідають на питання <em>чий? чия? чиє? чиї?</em>, називають ознаку за належністю предмета кому-небудь.
Це означає дуже мало,мала кількість.
Дієприкме́тник (рос. причастие, англ. participle) — форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які?Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Наприклад: активу́ючий, зелені́ючий, за́мкнений, напи́саний, наро́джений, пожо́вклий, посиві́лий.
Дієприкметник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прикметника, що відбито й в назві: дієприкметник буквально означає прикметник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія часу (теперішній — діючий, сивіючий; минулий — замерзлий, посивілий), категорія виду й стану (доконаний — прочитаний; недоконаний — народжуваний). Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого його утворено. Порівняйте: запланувати — запланований (доконаний вид), планувати — планований (недоконаний вид). Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета та змінюється за родами, числами та відмінками. Наприклад, дієприкметник написаний в однині матиме таку ж саму парадигму, що й прикметник твердої групи зелений.
Прикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання <em>який? яка? яке? чий? чия? чиє?</em>
Ознака предмета визначається за кольором (<em>червоний</em>), за розміром (<em>великий</em>), за матеріалом (<em>скляний</em>), за приналежністю (<em>братів</em>), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (<em>солодкий, м’який, духмяний</em>), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (<em>білявий, стрункий, веселий</em>), за просторовими й часовими відношеннями (<em>далекий, ранній</em><span>)</span>
З давніх-давен українці є християнами. ще у 988 році Володимир Великий охрестив Київська Русь . з того часу наш народ проповідує християнство. минали роки, століття, та українці не зраджували своєї віри. Прикладом цього слугує Запорізька Січ. за волю, за мир, за країну, за віру козаки боролися до останньої краплі крові. у польових умовах, як відомо, важко збудувати церкву та проводити служби. Та це не зупиняло козаків. на підконтрольних територіях бійці будували маленькі каплички,церкви, в яких вони могли молитися та побути наодинці з собою. Іноді головними наставниками народу і воїнів були священики, що попри тяжкий час підтримували людей, вселяли надію в їхні серця. Віра- це те, що об*єднує людей з різними поглядами на життя, думками, характерами. Саме єдність в ці складні для україни часи допомогло здобути перемогу.