Мама допоможе доньці Каті, Оксані та сину Олегу.
Любий,милий,добрий тато вже спить
Кіт спить вранці, в обід, і в вечері.
Я теж писала у школі такий твір) Писала сама. Залюбки поділюся с Вами.Отже....
Найважче у цьому світі - це жити в ньому. Кожного дня ми повинні вирішувати безліч проблем, турбуватися про своїх близьких, хвилюватися з приводу чи без... Ми майже завжди чимось заклопотані, нам кудись завжди треба бігти, ми щось вирішуємо, плануємо, робимо... За всіма цими звичними нам буденними проблемами і клопотами усі забувають про головне - час. Його неможливо повернути назад. Ми не можемо раптом ще раз пережити вчорашній день, він стає історією. Люди раді б повернути роки свого безтурботного дитинства, але, на жаль, це неможливо. Кожен з нас хотів би виправити свої помилки в минулому, та час невблаганний. Іноду повертаються втрачені друзі, втрачені колись грощі теж рано чи пізно повернуться, та час не повертається ніколи.
Наше життя дуже швидкоплинне, іноді думаєш, що чекає тебе в майбутньому? За всіма справами ми і не живемо по-справжньому, майже ніколи не помічаємо краси, що навколо нас: яскравого сонця, весняного неба, зимового ранку, літнього чарівного вечора... А потім раптом стає занадто пізно, наш час у цьому світі спливає, і ми так нічого і не встигаємо зробити важливого, бо нам усі ці роки було не до того. Що нам заважало частіше говорити близьким і рідним: "я Вас люблю"? Що заважало нам втілити наші заповітні мрії у життя? Хто нам не давав більше часу проводити з родиною та друзями?
Час потрібно використовувати правильно і намагатися не робити непоправних помилок. Потрібно цінувати кожну годину, кожну хвилину. Але не переставати боротися, не переставати мріяти... І,звичайно, не втрачати віри. Жити своїм життям та пам"ятати: втрачені роки не повернеш, але минуле завжди поруч. Воно чекає, щоб перевернути теперішнє та змінити майбутнє.
-
Привіт,
Сергію! Я бачу, ти в навушниках. Що зараз слухаєш?
-
Привіт,
Артеме! Новий альбом гурту "Бумбокс".
-
І як
тобі?
-
Дуже
подобається. Я взагалі люблю цей гурт.
-
А яка
твоя улюблена пісня?
-
"Люди".
Там співається про те, що ми стаємо людьми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
А що ти слухаєш з українського?
-
Я
дуже люблю слухати "The Hardkiss". До речі, у них вийшла нова пісня під назвою "Журавлі".
-
Круто,
але я ще не встиг послухати нову пісню. Скинеш мені її, щоб я не забув?
-
Так,
звичайно. До зустрічі!
-
Бувай!
У 2012 році Національний музей народної архітектури та побуту України відвідало 226154 осіб, в тому числі 99585 учнів дітей та студентів.
Протягом року було проведено 1634 екскурсій для 29098 відвідувачів музею.
Вперше за останні роки було відкрито два нових інтер’єри, проведено Міжнародну наукову конференцію «Музей просто неба – сучасні інтерпретації традиційної культури та перспективи етнографічних досліджень», в якій взяли участь понад 100 осіб, у т.ч. науковці з Білорусії, Польщі та Росії, проведено 15 виставок, одна із яких відбулась за кордоном у м.Брюссель у Штаб – квартирі НАТО.
Надруковано 34 наукових та науково-популярних статей.
У 2012 році отримано прибутку на 1,3 млн грн більше, ніж в попередній рік. За ці кошти були проведені відновлювані роботи на експозиціях «Середня Наддніпрянщина», «Українське село 60-70-х років ХХ ст.» та «Карпати».
Проведені відновлюванні роботи на експозиціях «Середня Наддніпрянщина», «Українське село 60-70-х років ХХ ст.» та «Карпати».
Завдяки допомозі Облдержадміністраціям повністю відремонтовані 4 будинки на експозиції «Українське село 60-70-х років ХХ ст.».
Твiр-опис природи. Зимовий ранок
Зима. Царство снiгу i морозу. Одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. Як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! Прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. Вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця.
Дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. Пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. На гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. Снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. Приємно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв!
Вранцi може пiти снiг. Iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. Тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло — й увесь ранок через це набуває урочистостi.
Дуже приємно бути надворi зимового ранку, дихати його чистим морозним повiтрям!
Зима — це забуття у природи. Це — м'який сон, котрий надає сили i робить людей молодшими та добрiшими. Коли Зима об'їжджає небосхил на своїй срiблястiй колiсницi, спостерiгаючи i милуючись своїм творiнням, з-пiд копит її зоряних бiлих коней злiтають маленькi кришталевi iскринки. Вони довго кружляють над сонною землею, придивля ючись до неї i не наважуючись доторкнутись до її замерзлої поверхнi… Iде снiг, i поступово земля змiнюється. Уранцi здивованi дерева оглядають свiй новий зимовий одяг.
Лiд на рiчцi блищить та переливається, усипаний мiльйонами ус-мiхнених сонячних променiв. А замерзла земля безтурботно спочиває, дбайливо вкрита нiжною пухкою ковдрою.
Зима — це досконалiсть. Щоб там не говорили про зиму люди. Адже навiть найколючiшi снiжинки мають прекрасний вiзерунок. Дмухнiть на них — i вони розтануть вiд тепла вашого подиху. Отже, значить — ваше серце не застигло. Воно спроможне розтопити лiд i творити добро. Згадайте, як приємно дарувати людям радiсть.
<span>Це проста iстина, але в нiй — увесь сенс життя! </span>