Я гадаю, що його життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево. Почуття любві до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би "з тяжким серцем", вбиваючи людей. Справжнє життя, яке воно є насправді, теж швидко було б забуто, а його прояви були б затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадував би про те, що мучить його совість, а саме: розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він брав участь. Цей спогад руйнував би душу Дізіки доти, доки не зламав би раз і назавжди. А що сталося би з ним далі- він все одно, одного дня, зник би безвісти
Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду. Його життєпис складали письменники, історики, філософи, а окремо від них із переказів і легенд творила привабливий образ багатюща поетична уява народу.
Те, що залишив він нам у спадщину, — це цілюще, життєдайне джерело, з якого черпають наснагу ще десятки поколінь. Григорій Савич Сковорода до самої смерті був мандрівним філософом, дав рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки і життя. Він навчав, як жив, а жив, як навчав. Цей видатний просвітитель усього себе присвятив високій і благородній справі духовного пробудження українського народу.
Щастя... А що таке щастя? Для одних — це багатство, кар'єра, а для інших? На мою думку, щастя залежить від особистості, вона його кує протягом усього свого життя. Чимало є художніх творів і наукових трактатів, які по-різному пояснюють, у чому щастя людини.
Український філософ і просвітитель Григорій Сковорода вбачав щастя у праці, єднанні з природою, в чесному житті, у душевній злагоді із самим собою, у вільній і незалежній державі.
Видатний мислитель розвинув ідею "сродної праці", тобто такої, яка відповідає нахилам і здібностям людини. Саме в улюбленій праці бачив письменник єдиний засіб досягнення щастя. Коли людина працює за покликанням, тоді вона принесе найбільше користі суспільству, і така споріднена праця робить її по-справжньому щасливою.
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. Розкрити образ Павлуші також можна завдяки його спільним діям з Ванею. Як відомо зі змісту повісті, хлопчики навряд чи колись мали такі наміри, в рамках яких вони могли комусь нашкодити. Тим не менш, іноді це все-таки відбувалося, оскільки недолік життєвого досвіду і невміння вести деякі справи змушувало допускати їх прикрі помилки, виправити деякі з яких завжди було досить складно.
