Земле - підмет , прости - присудок , нерішучість - додаток , нам - додаток , нашу -означення , не прощай - присудок , зухвалості - додаток
Тиша ходить між деревами, приносячи й туди свій звук самотності.
На обрії червоно сходить сонце, вітаючи сонні квіти своїм проміннячком.
Соняшники світяться, гріючись в теплі літнього ранку.
Часом війне вітерець і маленьке деревце,похитуючись, нахилиться аж до самого долу. ( щодо ком у цьому реченні не впевнена, але по-моєму все правильно)
Трави плачуть ледь-ледь чутно, сповіщаючи вітру про своє єство.
бур’ян,дерев’яний, , дев’ять, з’їсти, здоров’я, зв’язок, , з’явитися, м’ята, м’ясо, м’яч, кав’ярня, кур’єр, кам’яний, інтерв’ю, прем’єр.
мідь,день, боротьба, палець, кільце, скринька, Луцьк, день, донецький, няньчити, бриньчати, вільний, близько, женьшень, козацький
Від теплого слова і лід розмерзається.
М'які слова і камінь крушат.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.
Були б пиріжки , будуть і дружки.
Такий тупий ніж, що й киселю не ріже.
Добре роби, добре й буде.