1) У зимові (множина, М. в.) холоди всякий молодий (ч. р., Н. в.).
2) Яскраві (множина., Н. в.) зірки - на мороз.
3) Прийшла до нас бабуся у білому (ж. р., М. в.)
кожусі, поля причепурила - пухнастим (ч. р., О. в.) снігом вкрила. (зима)
4) Срібна (ж. р., Н. в.) зірка, біла-біла (ж. р., Н. в,), на
долоню теплу (ж. р., 3. в.) сіла. І як сіла - то й розтала - голуба
(ж. р., Н. в.) водиця стала. (сніжинка)
Причепурила ⇒ прикрасила, приоздобила, облаштувала.
На картині видатного українського художника Миколи Пимоненка "Брід" ми можемо побачити типовий епізод з життя українського села. Двоє дітей, хлопчик та дівчинка, женуть телят з пасовища і переходять вбрід невеличку річку. На задньому плані видно хату, вкриту стріхою, та стріхи двох інших хат. Мабуть, в якійсь з них і живуть ці маленькі пастушки. На картині зображено ранній літній вечір - це добре видно з тих тонів, які вибрав художник. Річка настільки тиха, що схожа на дзеркало. Картина навіює відчуття спокою. Стомлені, але задоволені діти повертаються додому, де на них чекають батьки, що теж весь день працювали.
Картина називається "брід", бо на ній зображено брід, тобто мілке місце, де річку зазвичай переходять люди. Тут річку не тільки переходять, але й переїзджають, бо на передньому плані картини можна побачити колії від возів. Якщо добрати іншу назву для цієї картини, то її можна було б назвати "Маленькі пастухи" або "Додому з пасовища".
Скоротиш собі)))
Всесвіт для мене – це глобальний простір, в якому ми живемо. Це і простір планети Земля, і космос, вивчений і невивчений. Це і всі можливі вимірювання, про які говорять учені, про які пишуть в книжках. Всесвіт – це «все те, що існує». І чим далі розвивається наука, чим сильніше розвивається інтелект людей, тим більше простору житті ми можемо спостерігати і розуміти.
Всесвіт дуже цікава, вона сповнена фантастичних явищ, які, тим не менше, існують насправді. Вона сповнена гарячих зірок, які випускають світло, енергію, що дає нам життя. Ми, люди – це теж частинки Всесвіту. Наші очі влаштовані саме так, щоб приймати світло, що випромінюється небесними світилами.
Наша планета, Земля, перебуває в «зоні життя» нашої зірки – Сонця. Це або велика удача, або чудовий задум, «проект». Адже саме на такій відстані від Сонця на планеті є повітря, вода, зелені рослини, інші біологічні види, якими користується людина для життя і розвитку. Рідко який планеті у Всесвіті так «щастить», як Землі і її мешканцям.
Я взагалі отетерів, коли дізнався, як світло поширюється по Всесвіту. Наприклад, астроном бачить далеку галактику, народження нової зірки. Але бачить він її такою, якою вона була десять мільйонів років тому, наприклад. Вся суть в тому, що світло від неї до нас іде іumuменно такий неймовірний проміжок часу.
Людина в світі Всесвіту фізично ніби як взагалі ніхто, в таких-то масах енергій. Але по суті, людина здатна своїми очима бачити далеке минуле, такі незапам’ятні часи, такі найбільше процеси, що відразу розумом не усвідомлює. Такий дивний дар дано людині – пізнавати «все, що існує», весь видимий світ.
А ще вчені припускають, що наш Всесвіт-то не одна, а їх може бути багато …
