Пример:
Мою маму звати Анастасія. Їй 30 років. Вона працює в міській
дитячій лікарні лікарем- терапевтом. Мені здається , що лікар - це дуже
благородна професія . Моя мама допомагає багатьом дітям , які хворіють на
застуду або грип. Мама дуже добре знає , що корисно для здоров'я , а що ні.
Тому я майже ніколи не хворію. Мама працює п'ять днів на тиждень по кілька
годин. Зазвичай , коли я приходжу зі школи , вона вже вдома. Але іноді вона
приходить пізно .
Я люблю свою матусю. І я вважаю , що їй подобається те , чим
вона займається. Коли я виросту , я теж хочу знайти гарну професію , яка
зробила б мене щасливим .
Сьогодні я десь прочитав , що людям влативо змінюватись - це дуже зацікавило мене і я вирішив запитати у мами
- Мамо , а люди можуть змінюватись ? - запитав я
- Так звісно , усі змінюються і ти колись змінешся - відповіла мені мама.
- Але як ?
- Людей навчають, перевиховують , без віри у змінність жити було б мабуть не цікаво і нудно.
- А коли я змінюсь ?
- Коли захочеш цього сам!
- І кожен так може змінитись?
- Кожен хто захоче - упевненим голосом сказала мама
- Дякую
-Прошу...
Якось так
Осінь в лісі
<span>Один раз ми з друзями вирішили сходити в ліс. Справа була восени , у вересні. Ми дочекалися неділі , взяли компас , щоб не загубитися , і пішли . Бабуся зробила нам бутерброди , щоб ми не зголодніли. Нас було шестеро хлопців з нашого двору і ми ще жодного разу не ходили в ліс без дорослих. <span>Ми трошки хвилювалися.
</span>Вересень - це перший місяць осені . Осінь , можна сказати , тільки починається. Ще тепло , майже як влітку . Дерева вже почали жовтіти , але не все. Особливо добре це було видно в лісі: одне дерево стоїть собі зелене , навіть і не думає фарбуватися в осінній колір. А інше - вже жовте - жовте , і починає скидати листя. Вони падають на стежку і здорово шарудять під ногами. <span>Ми вирішили , що коли будемо йти з лісу , то зберемо букети з таких листів і подаруємо їх своїм мамам.
</span>Ліс восени дуже красивий. Дихалося там добре , співали птахи . А деякі птахи не співали , а тріщали - це сороки , люблять вони потріщати - покричати на весь ліс , углядівши незнайомця. <span>Це вони інших жителів лісу попереджають , що хтось чужий прийшов , будьте напоготові.
</span>Ми
дуже хотіли зустріти в лісі якась тварина : побачити лисицю з рудим
хвостом , або зайця - боягуза , або хоча б колючого їжачка . А особливо ми хотіли зустріти сірого страшного вовка і показати йому , що ми його зовсім не боїмося. Кожен з нас тримав по великій зручною палиці , які ми прямо на краю лісу зробили з великих сухих гілок. <span>Але нікого такого нам не попалося , видно , сорока всіх встигла попередити , щоб сховалися трохи краще.
</span></span><span><span>Але зате нам попалися гриби. Спочатку один хлопчик , який був у лісі вперше , закричав: "Ой , я щось знайшов ! " Ми подивилися - це був гриб. Ці гриби мені добре відомі. Це дуже хороші гриби. Вони
яскравого жовтого кольору і у них трошки дивна форма , вони можуть
виглядати як маленькі вазочки , але іноді - дуже перекручені . А найприємніше в цих грибах те, що вони ростуть дуже великими сімейками , розсипаються по всій галявині. Тому
всім нам відразу знайшлося заняття : ми дуже ретельно оглянули галявину
і зібрали кілька десятків цих симпатичних жовтих грибочків . Вони називаються лисички . <span>Ось як нам пощастило: лисицю ми не зустріли , але лисичок набрали.
</span>Трава теж почала жовтіти , але була майже зеленою. Ми вийшли на інший край лісу , поруч з великим лугом на лузі . Там стояв великий стіг сіна. І ми вирішили зробити там привал. Ми відпочили і пішли додому . Дорога додому чомусь виявилася коротшою , адже ми трохи втомилися і вже не зупинялися , щоб помилуватися околицями. Дома бабуся посмажила нам наші гриби з картоплею . <span>Вони виявилися дуже смачними.</span></span>
</span>
Весняний парк просто прекрасний.
вчитель з історіі премудрий.
<span>На мою думку, праця і терпіння й справді все перемагають, адже без праці нічого не здобудеш, а успіх у праці неможливий без терпіння.
Це доводить простий приклад. Згадаймо, як ми вчилися писати. Дуже непросто було навчитися чітко писати значки, та ще й однакової висоти, але терпіння і праця, щоденні вправи і свідоме ставлення до справи перемогли. І так у будь-якій ситуації можна досягти результату терпінням і працею.
Про це свого часу писав великий філософ і письменник Г. С. Сковорода у своїх трактатах і байках, підкреслюючи важливість праці. Наприклад, у байці "Бджола і Шершень" ідеться про те, що праця — необхідна умова життя, без неї не прожити. Яскравим підтвердженням того, що саме праця і терпіння перемагають все, є життя головної героїні однойменного твору У. Самчука "Марія". Праця допомогла їй зажити поваги односельців і матеріального статку. Вона заробила сумлінною працею ту землю, що їй, сироті, дали у віно. Та й потім, коли довелося починати будувати життя з Корнієм, лише праця й терпіння допомогли Марії навернути чоловіка до господарства, навчити бути хазяїном і людиною, яка вміє працювати й поважати працю інших.
Підтвердженням думки про те, що терпіння і праця все перемагають, є, наприклад, історія життя видатної письменниці, драматурга і поета Лесі Українки. От уже кому не позаздриш! Хвороба унеможливила нормальне життя для цієї жінки, позбавила її улюблених занять музикою, звичайних радощів, доступних усім. Та вона не скорилася, а наполегливо працювала, вивчаючи іноземні мови, щоб, допомагаючи дядькові, М. Драгоманову, мати змогу заробляти на життя. її терпіння і праця зробили можливим життя, сповнене радощів, як у всіх, навіть більше того.
Отож усе це підтверджує, що праця і терпіння все перемагають.
</span>