У лісі жив жадібний вовк . Одного разу раптом у його хатини попадається кінь з возом , великий да сильний, ніякого звіра не боїться. Він віз багато курей . Вовк як побачив багато курей , так у нього в животі все завирувало . Йому так сильно захотілося покуштувати курочки , аж слинки потекли. Задумався вовк , як би вкрасти смачненьку курочку. Бачить, ледве-ледве біжить лисиця , вовк підбіг до лисиці і питає: Лисонька - лисиця хочеш добре покуштувати ? А лисиця йому відповідає: дуже хочу, вже дві доби нічого на язичку не було. Ти мене погодуєш ? А вовк їй у відповідь : тільки ти кумушка повинна мені допомогти . Он бачиш, біля моєї хатини кінь з возами стоїть, а на возі багато смачненького лежить. Ти зараз відвернеш коня , а я стягну з воза дві курочки і тоді ми з тобою наїмося до пуза . - Добре ! - Відповідає лисиця. А як я коня відверну ? Ну ти ж хитра кумушка придумай що небудь . Лисиця трохи подумала і підійшла до коня і каже: - Здорово, кінь! Глянув кінь на лисицю і подумав: «Це мені не товариш» , - і відповідає: - Доброго здоров'я ! Запитує лисиця коня : - А куди ти прямуєш ? - Та так, в село курочок везу . - І я туди ж , давай будемо разом іти . - Що ж, давай! - Мовив кінь . Ось і пішли вони вдвох. Ідуть і розмовляють . Лисиця так заговорила коня , що кінь навіть не помітив, як лисиця зникла. А поки кінь з лисицею йшли і розмовляли, вовк курочок потихеньку і стягнув з воза і зник у глибокому лісі . Наївся до сита і спати увалився під горбок . Навіть лисиці нічого не залишив. Коли лисиця кинулася, то ні вовка не курочок поруч не було. Подумала лисиця: « Обдурив вовк , що ж робити ? Їсти та хочеться ». І вирішила лисиця йти до його хатини, прийшла, а в хатині ні кого не виявилося, тоді лисиця села біля хатини і стала чекати вовка , що б провчити його так , як він провчив її . А вовк тим часом виспався , зголоднів і побрів додому. Підійшов до своєї хатини і побачив, що там сидить лисиця. Лисиця вовку : - «Що куме зголоднів ? ». Вовк , як ні в чому не бувало : - «Звичайно , дуже їсти хочеться ». Лисиця йому говорить, а я знаю де можна взяти дуже багато курочок . Там за лісом є село і в цьому селі є курник, де живуть дуже - дуже багато курочок. І лисиця облизуючись , почала розповідати , як можна дістатися до села . Ти, вовк , підеш перший , а я за тобою . Так вовк і зробив , дійшов до села заліз в курник і тільки хотів схопити курочку , як на нього хто -то накинувся і давай його бити качалками з боків. Їли ноги забрав від туди . А лисиця стояла за деревом і посміхалася : « Так тобі й треба, навік запам'ятаєш , що красти і обманювати дуже погано».Не розводь Усок на чужій шматок!І з розумом красти - біди не минути. Того не беруть, чого в руки не дають.
<span>К мужскому роду относятся существительные, оканчивающиеся на <em>твёрдый согласный основы</em> или на <em>-и (дом, отец, баланс, банк, бартер, кредит, чай, край),</em> все существительные на <em>-тель (учитель, писатель, выключатель, показатель), названия месяцев(январь, февраль, апрель, июнь, июль, сентябрь, октябрь, ноябрь, декабрь),</em> заимствованные существительные <em>с основой</em> на <em>-ль, -нь, -рь (ансамбль, шампунь, рояль, вестибюль, календарь</em>).</span><span>К женскому роду относятся существительные с окончанием <em>-а, -я (жена, земля, идея, игра, информатика, миграция, фирма, функция),</em> существительные, оканчивающиеся на <em>мягкий согласный основы (жизнь, сталь, ночь),</em> а также существительные, оканчивающиеся на <em>твёрдый шипящий (молодежь, ложь, рожь, гуашь, ретушь, чушь, фальшь, глушь</em>).</span><span>К среднему роду относятся существительные с окончанием <em>-о, -е (окно, дело, поле, банкротство, безбожие, благо, богатство, ведомство, вероисповедание, приложение, кредитование, распределение),</em> а также все существительные на <em>-мя (время, темя, бремя, стремя, вымя, имя, знамя, пламя, племя, семя)</em> и существительное <em>дитя.</em></span><span>Исключение составляют существительные с окончанием <em>-а, -я</em> и существительные с нулевым окончанием на <em>мягкий согласный,</em>которые относятся к мужскому роду, так как обозначают лиц мужского пола: <em>дядя, юноша, москвич, юнга, медведь.</em> К мужскому роду относится также существительное <em>подмастерье.</em></span><span>К существительным общего рода относятся слова, обозначающие лиц <em>как мужского, так и женского пола</em> и обычно имеющие<em>оценочное значение: плакса, задира, умница, молодчина, жадина, обжора, соня, ябеда.</em></span><span>Существительные общего рода, обозначающие лиц мужского пола, согласуются с формами мужского род</span>