Лебедине прокляття В одному мальовничому селі України було глибоке красиве озеро. Біля озера зеленів луг і цвіли різноманітні лугові квіти.Трохи далі височіли гори. Кожної весни в цей райський куточок прилітали стаї диких лебедів. Красиві, горді птахи плавали по озеру, милуючись своїм відображенням у воді і красою, якаїх оточує. Навіть не підозрювали лебеді, що саме тут з ними може трапитись лихо. Якось восени, коли настала пора відлітати в теплі краї, красиві птахи піднялись в повітря, покружляли навколо озера і вже збирались летіти, як тут пролунав постріл. Закрівавлений птах впав на землю і почав битися крилами, не маючи сили злетіти. Стрілою кинулася до нього лебідка. Літаючи навколо нього, піднімала дзьобом його за пір"ячко, намагалась підняти йому голівку - та все марно. Птах не піднімався, лише сумними очима дивився на свою кохану. Тоді лебідка знялась у повітря і стала над ним кружляти. Це було схоже на прощальний танець. Сльози текли з її очей. Тим часом вийшов із-за кущів мисливець і попрямував до підстреленого лебедя.Сміючись, він кинув його в торбу і поніс додому. Лебідка летіла за ними і її сльози капали на цього чоловіка, але це були останні сльози, бо в той же день від горя вона розбилася об скелю. Тільки мисливець переступив поріг своєї домівки, як сам покрився пір"ям, а замість носа і рота в нього з"явився дзьоб, як у лебедя. Чоловік бігав по хаті, як навіжений. Він заглядав у дзеркала, потім розбивав їх, але нічого не змінювалось. Його жінка не могла зрозуміти, що сталось, бо чоловік перестав розмовляти людською мовою, а почав розмовляти лебединою і розуміти її. Раптом чоловік зупинився. Він почув, що хтось його кличе, але не міг зрозуміти хто і звідки. Вирішив піти на голос і прийшов до торбинки, в якій лежав знесилений птах. Розказав лебідь чоловікові,що це на нього накладено лебедине прокляття, що лебедів вбивати не можна, бо станеться лихо з тим, хто це зробить. Чоловік тоді зрозумів, що його покарано справедливо. Він вирішив виправити свою помилку і приклав багато зусиль, щоб врятувати птаха, але через дві неділі той помер. Як тільки це сталось, чоловік відразу повністю перетворився в лебедя. Кожного дня односельчани бачили, як він літав над своєю домівкою. Лебеді не прийняли його в свою стаю, а до людей не міг повернутись, бо він - птах. Кажуть, в нього постійно капають сльози з очей, як колись в нещасної лебідки. Відтоді люди переказують цю історію своїм дітям та внукам. Деякі жаліють лебедя з лебідкою, деякі - чоловіка, але висновок зробили один: Лебедів вбивати не можна!
Гайдар - знаменитый писатель, который был участником Великой Отечественной войны. Он жил в 20 веке. У Гайдара был один сын Тимур, которому он посвятил повесть "Тимур и его команда". "Гайдар" - это псевдоним писателя, а настоящая фамилия Голиков. У Аркадия Гайдара есть много рассказов для разных возрастов, поэтому они понравятся всем.
Потому что за клички это как песни только их не пели, а кликали( выкликали, выкрикивали), взобравшись на пригорки и крыши. В них призывали весну и расставались с зимой.
