1. Рапунцель
2. Гензель и Гретель
3. Храбрый портняжка
4. Госпожа Метелица
5. Бременские уличные музыканты
6. Три брата
7. Барабанщик
8. Волк и семеро козлят
9. Золушка
10. Заяц и еж
11. Красная Шапочка
12. Спящая красавица
13. Румпельштильцхен
14. Сказка о рыбаке и его жене
<span>15. Снегурочка</span>
Когда Петька отправился на дачу, то, как он наблюдал за пейзажем, мелькающим за окном, восхищался, чувствовал и подтверждает, что у него задатки таланта (умение чувствовать красоту). Вот цитаты: "всё для него было поразительно ново и странно: и то, что можно видеть так далеко, что лес кажется травкой, и то, что небо, такое яркое и широкое", "это же небо голубело в противоположном окне, и по нему плыли, как ангелочки, беленькие радостные облачка". О природе... "всё здесь было для него живым, чувствующим и имеющим волю". "Полянки, светлые, зелёные и весёлые, он любил и хотел бы приласкать их, как сестёр, а тёмно-синее небо звало его к себе и смеялось, как мать".
Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний,
постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий ,
шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або
смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене
життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він
переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у
боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти
і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато
подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює
Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла:
мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності,
почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору
притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність ,
стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох,
слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса.
Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає
меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий,
нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий
в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну,
відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для
війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою
помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над
його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає
біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла
душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме
відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у
серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку
– захисті Трої. Позбавлений допомоги богів, він віддає своє життя за
рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає
брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями
Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він
звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну
зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість
Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
Вася с сестрой рос в семье, где отец был судьей, мать его умерла рано, когда ему было шесть лет. Все звали его бродягой, потому что он рос, как "дикое деревце в поле", никто не стеснял его свободы. Так он и обрел новых друзей - это были Тыбурций, Валёк и Маруся. Это были "члены дурного общества", в отличие от самого Васи, но ему нравилось с ними общаться. Он пытался помочь им, как может, приносил яблоки, и когда он скрасил последние дни Маруси - дал ей поиграть куклой, которую ему одолжила сестра - это было самое большое проявление человечности.