Нет, ребята, такие люди были и есть в любом поколении, диссоциальное расстройство личности, или социопатия, не только не является диагнозом, но находит широкое отражение в современной литературе и кино, например, социопатами являются главные герои сериалов "Шерлок" и "Доктор Хаус"
1)Я с нетерпением поджидал лета. .
2)Самым ранним вестником лета являлся полосатый мешок... с грудой парусиновых курточек и штанишек.
3)... важным - признаком весны-лета было: Маляр приходил выставлять рамы: - «впущать весну» , - и наводить ремонт.
4)пел.. . про темный лес... казался мне очень страшным.
5) Маляр... завалился спать на крыше.
6)Васька от нечего-делать принялся щекотать соломинкой голые маляровы пятки.
7)Васька... выкрасил маляру пятки.. .
8) Васька... затянул под самым маляровым ухом песенку.
9)Маляр.. . повернулся набок и выкрасился.
10)Маляр оттрепал Ваську.... но сделался нашим другом.
11)Он пропел нам песенку ...про «темную ноченьку, осеннюю» , и про «березыньку» и еще - про «поле чистое» .
12)...на ранней моей поре, - впервые, может быть, - почувствовал я силу и красоту народного слова русского, мягкость его и ласку, и раздолье.
на украинском. если не понимаешь - звбей в переводчик
Объяснение:
Айвенго - доблесний та відважний лицар, син Седріка Сакса, ярого супротивника норманської знаті. Айвенго показує свою вдачу на всіх турнірах, де він тільки був. Уілфред виступає на них під ім'ям "Лицар позбавлений спадщини". На іспанській це звучало як " Дездзічадо", бо батько Седрік відрікся від сина коли взнав, що Айвенго закоханий у Ровену. На першому турнірі Позбавлений спадщини розгромив Бріана де Буагільбера, і тоді мав змогу подарувати вінок тій жінці, яку він вважав королевою краси та любові. І Айвенго подарував цей вінок Ровені. На мою думку це був відважний поступок. Це тільки початок цієї цікавої історії, але в ній є майже всі якості Уілфреда. Тому я вважаю що Айвенго - шляхетний, сміливий та сильний лицар, який полюбляв трохи скриватися.
Я считаю, им нелегко жилось. Они весь день работали, приучались к самостоятельной жизни. Но все равно я нашла в них что-то необычное, то, чего нет сейчас в детях - такой черты. Ее сложно передать, но можно почувствовать. Ребятишки были позитивными, они ценили мир и то, что происходило вокруг, поэтому мне так понравилось это произведение