1) подл. - дождь,небо. /сказ. - прекратился, расчистилось,наполнилось.
2) подл. - пёс,ветерок, птица./ сказ. - залаёт, зашелестит, пролетит.
Союзы: и, иль.
1. Любов до сестри ( між дітьми така любов, що одне без одного жити не могли, не було нічого такого , чого Павлусь для Ганни не зробив)
2.Розумний (він розказував їм все , як татари напали на Спасівку , як він тікав та як козаки розгромили татар. Лише не сказав , що він їду в Крим , щоб врятувати сестру з полону )
3. Винахідливий ( Що сталося з Мустафою знає моя сестра Гання Судаківна . Коли б її лише знайщли , вона в Криму між бранцями . Мустафа був у Спасівці , битва була з козаками. Мустафу піймали живого. Де він тепер це знає Ганна )
4. Любов до своєї батьківщіни ( Нам тут добру, та за Україною нам сумно)
Пословица означает, что твоему примеру будут следовать другие ( например дети, братья/сестры/некоторые друзья). Так же в пословице заключается смысл, что как ты что-то делаешь и к чему то относишься, так же это будут делать твои последователи Самый яркий пример это Митрофанушка и Простакова. Она ничего не хотела делать и во всем видела только то, что все ее поручения будут выполнять крепостные. Так же делал ее сын Митрофан т.е. не видел смысла в учебе, хотя старательно делал вид перед преподавателями, что учится Д.И. Фонвизин " Недоросль"<span>
</span>
Альпійська балада» образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова