Я вважаю, що ціль кожного – стати Людиною з великої літери. Дуже важко – творити самого себе.
Аби цього досягти, необхідно усе життя вчитися. В школі, в вузах, після на роботі, весь час вдосконалюючи отриманні знання.
Але цього замало аби стати особистістю в суспільстві. Протягом всього життя людина повинна вдосконалювати себе, наближаючись до свого ідеалу. Зробити це дуже важко, але можливо. Людина помічає недоліки інших, а свої ні. Саме тому їх тяжко виправляти.
В нашому житті є люди, які можуть в цьому допомогти – батьки. Вони завжди допомагають нам у складних життєвих ситуаціях, наставляють на шлях істинний. Своєю вірою і любов'ю домагаються що сили. Батьки вчать нас допомагати іншим, не кидати в скрутних ситуаціях. Своєю любов'ю вони вірять в нас. Це дає неабиякі сили змінюватись.
З кожним роком свого життя, ми не тільки стаємо доросліше, а й розумніше, самостійніше. Через деякий проміжок часу, в нас з'являються діти, яким ми передаємо свій досвід набутий в житті.
До самої смерті людина змінюється, вдосконалює себе до свого ідеалу. Це ніколи не скінчиться, в іншому випадку людина втратить сенс життя.
Заєць - [ з `а йе ц'] - 5б,5 зв.
(з) - приголосний,твердий,дзвiнкий,передньоязиковий
(а) - голосний,наголошений
є - (й) - приголосний,сонорний
є - (е) - голосний,ненаголошений
(ц') - приголосний,м'який,глухий,передньоязиковий
її
- [ йi йi] - 2б, 4 зв.
ї - (й) - приголосний,сонорний
ї - (i) - голосний,ненаголошений
ї - (й) - приголосний,сонорний
ї - (i) - голосний,ненаголошений
<span>Жінка... Скільки
асоціацій виникає при згадуванні цього
слова. Вона — мати, господиня, берегиня домашнього вогнища,
вірна дружина. Але перш за все, вона — індивідуальна й неповторна особистість, що поєднує в собі певні
риси, притаманні лише їй одній. Протягом століть, чи
навіть тисячоліть, перед людством стоїть
питання: яке місце відведено жінці в суспільстві? Де та сама сходинка, яку повинні посідати представниці прекрасної статі? Цьому питанню приділяється велике значення. Якщо звернутися до історії, то на
багатьох прикладах можна побачити, що ставлення до жінки в різних країнах було різним. Проте, одразу звернаємо увагу на те, що ніколи і ніде шлях жінки не був легким. Жінку завжди переслідували, її поглядам не
довіряли, уважаючи їх хибними і приреченими на поразку.</span>
<span>Наприклад, у Арабських еміратах та деяких країнах Африки погляди й думки жінки нічого не значать. Перед нами постає образ слухняної рабині, яка повністю підпорядкована своєму чоловікові: носить паранджу, готує їжу, домогосподарює (або виконує суто жіночу роботу). Жінка
в цих країнах не мае права сідати за стіл, доки її чоловік не поїсть, казати свою думку та взагалі балакати. У більш розвинутнх державах роль жінки зводиться до народження і виховання дітей. Це її найважливіше призначення. </span>
<span>В Україні жінка здавна мала надзничайно високий суспільний авторитет. Українські жінки залишили великий слід в історії та інших видах
мистецтва. Про рівність української жінки і чоловіка перед Богом записано було ще в першому нашому правовому документі — "Руській правді" Ярослава Мудрого. Тільки в атмосфері високої поваги до жінки могла з'явитися така видатна історична постать, як княгиня Ольга — дружина князя Ігоря і мати князя Святослава. В умовах пізнього Середньовіччя фундатором першого нашого університету — Києво-Могилянської академії - стала Гальшка Гулевичівна. Це свідчення можливості для української жінки повною мірою демонструвати свою громадянську позицію. Розкутість нашої жінки давала їй можливість повною мірою розкрити свої творчі
можливості. Імена Марії Чурай, Марка Вовчка, Ольги Кобиляиської, Лесі України, Олени Пчілки, Христі Алчевської, Катерини Білокур, Олени Теліги, Ліни Костенко складають гордість України.
Яка ж уява складається про жінку сучасного суспільства? В умовах незалежності для нашої жінки відкрилися нові можливості для самореалізації. І невдовзі ми зможемо побачити не лише
жінку-дипломата, жінку- академіка чи жінку-міністра, а й жінку-президента. Це відкриє нові можливості для України, бо жінки відносяться до проблем більш відповідально (3 учiнівського твору).</span>
Правильно буде сказати: мама не мала до мене ніяких претензій щодо мого навчання.
Хліб завжди цінується українцями. Усі розуміють, що без хліба людину чекає голод.
Про нього складено багато прислів'їв та приказок. Він усьому голова. Хлібом-сіллю на вишитому рушнику гостинні українці з давніх часів зустрічають дорогих гостей. Вміють випікати смачні та запашні короваї, хлібини, калачі. Наші предки ніколи не залишали на столі крихти хліба. Коли падала хлібина, піднімали її й цілували за життя, що на ньому тримається. Бо зернові рослини, які дають хліб, смачною випічкою та кашами годують людей, а кормом - домашню худобу.
До хліба повинне бути дбайливе ставлення.