Недостаток йода в якутии восполняется увеличенным употреблением йодосодержащих добавок
<span>В зоне ледяных пустынь кормильцы очень малы, но их много – это, в основном, планктон . Также питаются микроскопическими почвенными водорослями, грибами и бактериями (личинки хирономид, ногохвостки, многие нематоды) . Еще питаются разлагающимися растительными остатками, водорослями и цианобактериями.</span>
Пушкін всією душею любив Росію і дуже цікавився історією свого народу, вивчав літописи, історичні праці свого часу. З цієї любові та інтересу Пушкіна до історії народилися багато творів, у тому числі «Пісня про віщого Олега».
«Пісня про віщого Олега» переносить нас в те далеке минуле, коли наші предки (східні слов'яни) були язичниками.
Все, що оточувало їх: камені, трави, річка – наділялося людськими властивостями, здавалося їм живим. Всі явища природи слов'яни пояснювали існуванням і діями особливих надприродних істот – богів. Богів було багато. Одним з головних і шанобливих богів був Перун – бог грози і війни. Згідно з язичеськими віруваннями, душі померлих, загиблих на лайливому полі – полі битви, в січі – в битві, продовжували жити і після смерті. Над могилою насипали курган – могильний горб. Разом з небіжчиком клали в могилу ніж, кресало, посуд, пращ, зброю (щит, меч, лук, спис, сокиру, бойовий топірець з довгою рукояткою). Воїна ховали з конем – вірним другом і супутником військового життя, велику частину якого воїн древньої Русі проводив в сідлі . А ця балада була написана в Москві 1822р
ВЧИНОК ЯКИМ Я ПИШАЮСЬ
Напевно в житті кожної людини є вчинки, якими він пишається і є такі, за які безмежно соромно.Люди здійснюють різні вчинки - під впливом обставин, за велінням душі, тому що так прийнято, та хіба мало чому. І я, звичайно, не виняток.Порившись в своєму минулому я із задоволенням виявила що вчинків, якими я в принципі можу пишається скоєно чимало - від наполегливої багатомісячної боротьби за життя підібраною вмираючої собаки до благополучно завершилася реанімації сторонньої людини, від досягнень на роботі (так, можна пишатися і цим, коли тобі протистоїть твоє ж начальство а ти повинен захищати співробітників) до благодійності ... Але ... Є одне АЛЕ!Доросла людина робить добрі, добрі вчинки, все-таки усвідомлюючи, що живе в соціумі, і що про його вчинок все одно стане комусь відомо - нехай навіть комусь одному. І людина, здійснюючи добрі справи, все одно знає, що його хтось схвалить, хтось похвалить. Так от чи можна вважати такі вчинки абсолютно безкорисливими, і чи можна в силу такого лукавства стовідсотково пишатися ними?І тут я згадала один випадок, і зрозуміла - так, це те, чим я можу пишатися! Можу пишатися, бо була дитиною, бо не оглядалася на інших, не позувала, мене не цікавило громадську думку. Тому що найщиріші вчинки роблять саме діти.Я тоді була ще маленькою - всього 8 років. І я тільки-тільки навчилася плавати. Ми всією сім'єю поїхали на море, і там я подружилася зі своєю ровесницею.Напевно всі діти знають як це здорово - сісти попою в надувний круг і весело гойдатися на хвилях. Так вчинила і моя нова подруга - села в коло і відпливла від берега. Хвилин через 10 я з жахом виявила, що її відносить у море - вона вже майже допливла до буйків, і її відносило все далі і далі. Я в той момент, не роздумуючи, кинулася плисти за нею. Я погано плавала, але подумала, що якщо я її наздожену, зможу взятися за коло і відбуксує її до берега. Звичайно, доплисти я не змогла, але все закінчилося добре, нас все-таки помітило доросле населення.<span>Так от, в той момент я не бажала чийогось схвалення, я просто хотіла врятувати ту дівчинку, тому я можу по-справжньому пишатися цим вчинком!</span>
