Перетворення
речень на<em> безсполучникові:</em>
<span><span>
1.
</span>Коли заходиш до густого старезного лісу, тебе
огортає казка й прохолода. -
</span><span> <em>Заходиш до густого старезного лісу – тебе
огортає казка й прохолода.</em></span>
<span><span>2.
</span>Дід привчав мене змалку любити ліс, бо в
ньому багато дарів для нашої родини. -</span><span>
<em>Дід привчав мене змалку любити ліс: в ньому
багато дарів для нашої родини.</em>
</span>
«Людина й зброя» - добуток, в якому розповідається про Велику Вітчизняну війну, але спрямовано воно проти війн, проти безглуздої загибелі кращого, що є на світі, - людини. Ця ідея виражена в останніх рядках роману: «Навіть гинучи, будемо твердо вірити, що після нас стане інакше й все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи в сонячний день перемоги останню бомбу, скаже: це був останній кошмар на землі!» Як всім учасникам війни - цієї й всіх попередніх, - хотілося вірити, що вона остання, що над головами їхнього нащадків буде завжди чисте блакитне небо! Яка страшна трагедія була для всього людства, коли матері думають про те, що їхнім дітям краще не народитися! Вони хочуть народити своїх дітей для радості, для щастя - от для чого приходить людина в життя, от для чого тільки й варто родити! Що ж зробила з людьми війна? Вона в корені змінила їхній світогляд, їхнє відношення до свого народу, землі, Батьківщині. Вони стали дорожити цим усім у сто разів більше. Але як же страшно, що все це людина усвідомлює під час нещасть і війн!
Для того, щоб люди раділи життю, навчилися бачити красу і цінували кожну мить природа подарувала нам квіти. Ніжні, ароматні, беззахисні і наповнені легкістю тонких пелюсток, квітучі рослини дивляться на нас з клумб і оранжерей, дарують позитивні емоції у будь-яку погоду і пору року.
Квіти – це очі природи – фіолетові оксамитові фіалки, сині дзвіночки, блакитні незабудки і маленькі зірочки-ромашки з білими віями піднімають свої голівки до сонця, радіючи теплу і світлу. Кожен раз, коли бачиш горді лілії або царствені троянди, не можеш не дивуватися, наскільки досконалими можуть бути рослини, які вони різні і по-своєму прекрасні: яскравістю кольору, елегантністю бутонів і дивом розпускаються пелюсток.
Перші квіти завжди приносять із собою звістку про наближення весни. Тендітні і напівпрозорі пробиваються проліски з-під снігу і настає відлига, ліс оживає від сонячних променів, які грають на галявинах, у садах і городах. Потім з'являються жовті і блакитні крокуси, нагадують своєю формою мініатюрні тюльпани. Вони схожі на перлини, розсипані по чернеющей землі, між камінням і близько старих пнів, де, можливо, переживають зиму буркотливі гноми.
Ранньою весною природа нам дарує шматочок яскраво-блакитного неба, коли розцвітають крихітні гіацинти, і скалки сонця, про яке нагадують жовті шапки кульбаб. Білі конвалії, приховані величезними соковито-зеленими листами, з'являються вже на початку травня, і це самі довгоочікувані весняні квіти, букетики яких ми з задоволенням даруємо своїм друзям і близьким людям, коли щасливі і хочемо поділитися гарним настроєм.
У будні дні в 7 часів часів ранку я просипаюсь,потім снідаю,одягаюсь на в 8:30 виходжу С лома та йду до школи. З 9:00-14:30 я в школі . Потім йду додому ,обідаю та в 16:00 я йду на курси С англійської мови. В 18:00- я приходжу додому,та до 22:00- роблю домашнє завдання та йду спати
Отаке веселе життя
На лісовій галявині серед зеленого різнотрав’я красується скромна квіточка ромашка. її білі пелюстки нагадують віночок-хустинку, що облямують краплинку сонця — жовту серцевину. На тоненькому зеленому стебельці рослина гордо тримає свою голівку-віночок, що тягнеться до яскравого сонечка.
Ви помічали, що лісова красуня-ромашка широко використовується людиною як лікувальний засіб? Збирають суцвіття рослини з липня до вересня, виготовляють з них настойки, застосовують у косметиці та парфумерії.
Тому необхідно берегти цю привабливу рослину, витрачати ощадливо, як і власне здоров’