НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава щовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова
Діалог «Навчання за кордоном»
- Привіт, Женю!
- Добридень, Романе! А чого це твоєї сестри не видно?
- Так Леся ж поїхала навчатися до Франції . Ти хіба не чув?
- Як це – поїхала? А як її туди взяли?
- Взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. Склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. А потім поїхала!
- І скільки вам це коштує?
- Та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у Франції? Вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. Це така программа є для студентів.
- Просто якась фантистика! Так вона у Парижі живе зараз?
- Так, вже два місяці. На Новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.
- А яку професію вона там обрала?
- Поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.
- Сумує за домівкою?
- Так, звичайно. Каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Відповідь:
Пояснення:
В усі часи люди замислювались над тим, як пізнати та знайти себе. Щоб знайти правду дехто робив добрі справи та допомагав іншим, хтось багато вчився та подорожував, хтось шукав відповідь у собі. Істина десь по середині, оскільки, кажуть, щоб пізнати світ, нам треба пізнати спочатку себе.
Я вважаю що і навпаки - щоб пізнати себе, треба пізнати світ, що не обов’язково означає навколосвітню подорож. Це бачити вчинки інших, зрозуміти свої пріоритети, вчитись на свої та чужих помилках, вміти виправлятись, багато читати. Людина, яка розуміє себе, може легко вдосконалюватися та розуміти інших людей, навколишній світ.
У п'ятнадцять - сімнадцять років, ймовірно, складно вибрати ту, неповторну професію, якій потім віддаси довгі роки життя, будеш удосконалювати свою майстерність. Але мені пощастило, я з раннього дитинства знала, що буду художником. Мої дід і брат - художники. Я люблю спостерігати за їх роботою. Дід -живописець<span>, а брат- графік. Я ще не вирішила, чим буду займатися, мені подобається </span>декоративно-прикладне мистецтво<span>. Я сама виготовляю шкатулки, а потім розписую їх чарівними візерунками або нехитрими сценками з народного життя. Приваблює мене і монументальний живопис фрески в храмах. Ці величні творіння пережили століття і тепер можуть багато </span>розповісти<span> нам про своїх творців, їх геніальності і майстерності. Цей </span>художник<span> любив літо - в його палітрі яскраве різнобарв'я, що не тьмяніє століттями фарби. А тут працював аскет, лінії його малюнка скупі і бездоганно точні, немає зовнішньої красивості, але вони сама досконалість, декількома штрихами створюють цілий світ. Приваблює мене і </span>робота театральних<span>художників-декораторів, їх майстерність не перестає вражати і захоплювати. Ось на сцені з'являється зарослий стародавній сад, </span>озеро<span> з лебедями, стародавній </span>замок<span> або весела сільська вулиця. Все це створили вмілі і талановиті руки професійних художників. Але, щоб стати майстром, треба дуже багато працювати, виробляти свій </span>стиль<span>, а інакше й не варто братися за таку складну і прекрасну роботу. Сподіватися, що тебе осінить, і ти раптом станеш знаменитим - не вийде. Треба щоденно працювати, відточувати свій стиль і майстерність, тільки тоді чогось зможеш досягти. Але спочатку треба визначитися. А це дуже складно, хочеться спробувати себе у всьому. Батько каже, що я розкидаюся. А я шукаю свій шлях, щоб вибрати його, не пошкодувати потім і досягти майстерності в професії. А інакше і нічого починати. </span>Посередністю<span> бути не хочеться.</span>