В-приг.сон.тверд.
у-гол.нагол
л-приг.сон,м'як.
и-гол.неногол.
ц-приг.м'який.
я-гол. ненагол
<span>На мiй погляд авжеж в школi потрiбнi уроки етикету,чому нас i вчать нашi вчителя. Це потрiбно для того,щоб ми у нашому майбутньому життi ми змогли вести себе як належить,уважно слухати , не кричали i не прирiкалися зi старшими . Якщоб нас не вчили цьому,менi здаеться,що школу пiдняли би на "ура" ,та нiяких урокiв не було би,тому що учителя не змогли би зазпокоiти дiтей! Цi простi уроки етикету треба запам;ятувати ,головне не влiзати в розмову,дослухати до кiнця,а тодi i висказувати свою думку. Не кричати на уроцi , у цiлому вести себе як слiд! Тому i потрiбнi уроки етикету,щоб ми змогли вести себе як слшд нормальнiй,розумнiй людинi.
</span>
"Грайливий вітер"
На дворі - осінь ... Дні такі різні:то холодний, з дощем і похмурим небом, теплий, з ошатними урочистими деревами і з сяючими, як вітражі, різнокольоровими листям, разносимыми повітряними потоками по проспектах вулицях ... над парками і будинками ... за межі міста ... над полями ... Де вони лягають на землю, втомлені від польоту, але грайливий вітер знов підхоплює їх і, сяючи, як золоті монети, разом з повітряними павутинками і райдужними краплями дощу, вони пливуть в долонях вітру і він шепоче їм:" Дивіться, як прекрасна наша планета ... Як вона красива ... І ви - частина цієї краси. Так летите ж і устилайте сяючою осінньої парчею і м'якими квітчастими теплими килимами землю, прикрашайте і бережіть її, щоб навесні знов зазеленіла трава, розквітли перші квіти ... і дерева, коріння яких ви захистите себе від холоду, знову відповіли б на заклик весни і огорнулися прекрасною листям і все стало б теплим, яскравим і красивим!" Посміхаючись, вітер надуває щоки, обережно дме ... і золотий вихор зорепадом здіймається і повільно планує в повітряних потоках на землю ... А вітер махає услід листю долонею і шепоче:" До наступної весни ... До зустрічі ... ) "
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.Ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи.
У лісі чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як чудово коли ти бачиш таку красу.