Я- той хто мріє про сцену,
Я хотів би знати як це, на ній грати
Я чую ту саму поему
Я хочу її розіграти.
Я - той хто мріє про сцену...
* * *
Я уявляю собі сцену,
Я турбуюся про поему.
Я радію, що про неї мрію,
Я уявляю собі сцену...
Я знаю, що роль свою зіграю,
Я стверджую, що я її вже граю.
Я мрію про велику сцену,
Я намагаюся її досягти.
Я сподіваюся її знайти,
Я вірю, що ту роль зіграю.
Я мрію про велику роль.
<span>Мені подобається осінь тому , що вона щира і збагачує своїм урожаєм. Осінь порівнюють, як дівчину, що тримає у руках кошик з овочами, фруктами .і роздає їх усім людям . Кажуть, що осінь золота, через свої листя які застеляють усю землю. Ось чому я люблю цю пору року.</span>
Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.
Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.
Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.
Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця.
Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.
Називний. сімсот дев*яносто п*ять
Родовий. сімсот дев*яносто п*яти
Додатнiй. семистам дев*яноста п*ятьом
Знахiдний. сімсот дев*яносто п*ять
Орудний. семистами дев*яносто п*ятьма
Мiсцевий. на семистах дев*яносто п*яти
Називний. Тисяча п*ятьсот сорокдевять
Родовий. тисячi п*ятиста сорока дев*яти
Додатнiй. тисячi п*ятистам сорока девяти
Знахiдний. тисячу п*ятсот сорок дев*ять
Орудний. тисячу п*ятистами сорока дев*ятю
Мiсцевий. на тисячi п*тистах сорока дев*яти
Ответ:куди і ворон кісток не заносить.Куди Макар телят не ганяв.Де козам роги правлять.
Объяснение:
Відправити дуже далеко,у найвіддаленіше місце