Гроші — річ, котра на більшість людей має дуже поганий вплив. Багатії, здається, не мають душі, вони злі, скупі, нещирі й думають лише про власне матеріальне забезпечення. Як тільки людина починає володіти великою сумою грошей, одразу з’являється зайва впевненість і нахабство. Кожен прагне розбагатіти, та найголовніше — зберегти в собі всі високоморальні якості. Гроші завжди мали поганий вплив на людей, тому гарне матеріальне забезпечення не є для мене найвищим пріоритетом у житті.
Не можу не згадати комедії видатного українського письменника Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Автор зображує життя звичайних селян наприкінці дев’ятнадцятого століття. Карпенко-Карий засуджує та висміює людей, для яких гроші — найголовніша річ їхнього життя. Письменник зображує героїв, котрі все готові були віддати й зробити, аби збільшити свої статки.
Герасим Калитка — головний герой твору. Жадоба до грошей перетворила чоловіка на жорстокого, духовно обмеженого, хитрого багатія. Купівля землі — головна мета життя Калитки. Для того, щоб володіти деякою територією Герасим повинен мати багато грошей, а задля них він готовий на все. Як наймити, так і рідні працюють у Калитки на повні сили, та головний герой вважав, що всі лише «губами плямкають». Чоловік відверто заявляв, що шукає своєму синові лише дівчину з багатої родини. Перш за все — матеріальне забезпечення невістки, а почуття Калитку не хвилювали. Спочатку Герасим обіцяв, що дозволить наймичці Мотрі та синові Роману одружитися, та, на жаль, чоловік не тримав свого слова й вирішив поріднитися з родиною багатія. Не цінував, і не поважав Калитка й свою дружину. Вона була простою працьовитою жінкою. Параска змушена була проходити пішки дуже довгий шлях до церкви, аби чоловік не обтяжував коней.
Хитрий, кмітливий, підступний Калитка намагався купити якомога більше землі збіднілого народу, він не міг зупинитися. Головний герой мріяв про величезну суму грошей. Таких недалеких людей і шукав єврей Невідомий. Його здобич — це нерозумний народ. Шахрай запропонував Калитці купити сто тисяч фальшивих грошей лише за п’ять тисяч карбованців. Герасим, уявлявши себе неймовірно багатим, погодився на протизаконну аферу. Спочатку головний герой був щасливий, адже виявився переможцем, заплативши Невідомому лише три тисячі, замість п’яти. Єврей мав добрий досвід, і Калитка замість омріяних грошей отримав різаний папір. Виявилося, що навіть родина не відігравала головної ролі для Герасима. Він намагався покінчити життя самогубством: «Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!» Калитка ридав не через те, що ледь не згубив свою душу, а через те, що «пропала земля Смоквинова!»
Отже, гроші — це лише засіб для існування. Ні в якому разі збагачення не можна робити головною метою життя. Деякі люди перестають цінувати рідних і близьких заради грошей. Здоров’я, благополуччя, кохання — ось, що має бути найголовнішим у житті кожного. Якщо ж і довелося стати дійсно багатим, то завжди треба зберігати в собі почуття гідності, не опускатися до рівня Герасима Калитки.
Розповідь на тему:" Хвала рукам,що хлібом пахнуть"
Отметить нарушение Tetyanabobrova1 19.01.2015
Ответы и объяснения
ZayacZnaniy
ZayacZnaniy Умный
Із самого дитинства мої батьки привчали мене, що потрібно шанувати хліб, адже він проходить величезний шлях до стола через десятки рук. Спочатку зростає золотисте поле пшениці, яку збирають. Потім відбирають, роблять муку, випікають і лише тоді ми можемо купити свіжий хліб у магазині. Люди прикладають величезні зусилля, щоб дістати той шматочок булки.
Саме тому необхідно шанувати ті руки, що пахнуть хлібом.
Моя вулиця імені Генерала Потапова названа на честь командуючого п"ятої армії Південно-Західного фронту. Ці війська захищали наше місто від фашистів у перший рік Вітчитзняної війни.
На ній немає видатних архетиктурних споруд, але тут розташована відома усій Україні молочна фабрика"Рейнфорд". Також є в нас спортивно-розважальний комплекс "Плаза", де полюбляють бувати усі мешканці нашого міста.
Але не за це я люблю нашу вулицю. А за наших мешканців, за її зелені дерева й затишні дворики. Мені дуже подобається жити на моїй вулиці, де я гуляю разом з друзями й батьками.
якщо щось в вас з"явилося нове-напиши, я виправлю.
Мабуть у кожного є тваринка: котик чи хом' ячок, папуга чи шиншила. У мене собачка, яку звати Топік( можна і друге ім' я вставити). Мені його купили на день народження. Прихожу додому, захожу в спальню як завжди, і бачу собачка сидить!!! Я так зрадів(-ла), радості не було меж. Я почав дивитися за ним: за його звичками, за поведінкою. Якось коли я гуляв з Топіком, він як завжди бігав, лякав голубів, що ті аж взлітали. До мене підходить хлопець, вищий за мене і каже:" Чого ти тут гуляєш? Це моя територія" Й зжавши руку в кулак підійшов ближче. Я злякався, думаю зараз наб' є. І в цей момент Топік як загавкав на нього, почав гарчати, хотів укусити, а той хуліган як побіг, а Топік не став доганяти, він розумний собака. С тих пір мене бояться, і хочуть дружити, бо знають, що ніякий хуліган не нападе на мене.