У творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру.(«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»).
Образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани.
Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тому автор використовує для тог, Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).
У 1923 році він написав збірку "Нечиста сила", " потерчата" входять у цю збірку, отже 1923 рік
Від самого початку життя схиляється над нами мама. Навіть підрісши, відчуваємо її постійну присутність поруч із собою.
Колискова… Скільки їх створив наш талановитий народ! Вони відрізняються від інших пісень глибиною батьківських почуттів, ніжністю і любов’ю. Саме вони ще з дитинства засівають душу дитини любов’ю. Під спів маминої пісні зростали майбутні поети і письменники, композитори і митці, хлібороби і робітники.
Не знайдеться, мабуть, на землі людини, яка б не чула колискової пісні.
Саме з колискової пісні народжується почуття прекрасного у будь-якій людині. У колисковій пісні чується рідна мова, її неповторність, краса і милозвучність. Найсвятіше для людини почуття — любов до Батьківщини — теж виходить з маминої колискової пісні.
Розсіяні по всьому світу українці в багатьох поколіннях бережуть свої пісні.
Під чарівні звуки колискової немовля одержує перші знання про свій народ, про його традиції, природу, чує рідну мову. Мамина колискова — це саме той оберіг, який захищає дітей від усього лихого.
І так хочеться, щоб завжди, усе життя мама співала нам пісні, щоб чулися її лагідні слова:
Ніч прийшла тихенька,
Спи, моя маленька…
1. <span>Мене втомили люди
2. </span>Поїзд<span>, повний людського гаму
3. </span><span>Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.
4. </span><span>Ми таки стрілись на ниві - і мовчки стояли хвилину - я і людина
5. </span><span>Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає</span>