Мій улюблений предмет - праця. Мені подобаеться , що ми можемо на цьому уроці не тільки думати головою , а й робити гарні й потрібні речі своїми руками. Дівчата вчаться шити і готувати їсти ,Хлопчиків на уроках праці навчають роботам з обробки дерева і металу, вчать робити красиві дошки, навчають розпису і різьбі по дереву, зробити гарний будинок або іграшку з дерева сучасні школярі можуть. хлопчики роблять прикраси з дерева , металів і здавалося б непотрібних вже речей. Ваза з грамплатівки , дерев'яні тарілки з випаленими візерунками , намисто з бісеру , прикраси для сумочок і мобільних телефонів , - ось неповний список того , що ми вже вміємо робити.
<span>Я впевнений , що це нам обов'язково стати в нагоді в дорослому житті. До того ж цей урок такий цікавий і захоплюючий . Я із задоволенням чекаю середи , коли у нас уроки праці .</span>
В суспільстві людина живе серед інших людей, тому її поведінка та ставлення до інших членів суспільства дуже важливі.
<span>Справжню людину характеризують благородні риси характеру, наприклад,
порядність, ввічливість, моральність, вимогливість не тільки до інших, а
і до себе.
Це кодекс честі справжньої людини, який нормує її поведінку та не
припускає, наприклад, проштовхування в натовпі за допомогою ліктів або
жартів над фізичними недоліками оточуючих.
Справжня людина завжди додержує своїх обіцянок, ніколи не відповідає
образою на образу, не принижує інших людей, намагається допомогти
слабшому, поважає старших. </span>
Стати справжньою людиною може кожний. Це залежить тільки від
самої людини, від її прагнення самовдосконалюватися. Всі риси справжньої
людини треба виховувати в собі самому.
Моя кімната є світла та затишна. Вікно,двері та підлога - деревяні.Стеля та стіни помальовані в світлий колір.В кімнаті є шафа,диван,письмовий стіл,крісло.В куті на комоді стоїть клітка з попугаєм.Мені дуже подрбається моя кімната,
Я твердо можу відповісти на це запитання. Ні, я не згодна з такою точкою зору. Як на мене совість- це те, що є у людини від народження. Але ії дуже легко загубити. Совість, мабуть, найважливіша риса характеру в нас, вона, немов янгол-охоронець, пильнує за нашими вчинками, допомагаючи обрати правильну відповідь на запитання долі. Що ж до грошей, то за них наврядче купиш хоча б милосердя. Гроші спокушають людей, роблять їх злими, жадібними, брехливими, як за них можна купити совість?
Тож мій вердикт такий: совість- це, в якомусь роді, духовний стан, а не акась небуть сукня або каблучка. Її неможливо придбати за гроші. Це те, що дуже легко загубити і дуже важко без цього існувати і залишатися людиною!
У кожної людини є власні моральні цінності, найсвятіші речі і поняття. І одна з таких цінностей — любов до матері. Не даремно ж про матір пишуть поети і письменники, матір зображують живописці і оспівують музиканти. Перед матір’ю ми у невідплатному боргу за безсонні ночі, проведені біля колиски, за турботу і ласку, за велику материнську любов і за саме життя, подароване нею. Тому любов до матері — найсвятіше людське почуття.<span>
Безумовно, є на світі моральні виродки: матері, які відмовилися від своїх дітей, і діти, які зреклися своїх матерів. Але, на щастя, таких небагато. Більшість людей шанує материнство.</span><span>
Для мене прикладом на все життя залишаться стосунки між членами нашої сім’ї. Моя мама ніколи не вчила мене поважати людей старшого покоління. Вона просто добре ставилась до бабусі, піклувалась про неї, приділяла їй увагу. А коли бабуся хворіла, мама забороняла мені і моєму молодшому братові галасувати. Мама в усьому для нас приклад. Вона не говорить високих слів, а просто виховує нас своїм прикладом.</span><span>
У нашій сім’ї дуже затишна атмосфера. І створила її мама. Вона ніколи не підвищує голосу, завжди доброзичлива і врівноважена. Навіть, коли у наших батьків непорозуміння, це не впливає на інших членів родини. Ніхто не кричить і не стукає кулаками об стіл, як часто буває у наших сусідів, просто батьки йдуть на прогулянку вдвох, а коли приходять, то можна бути впевненим, між ними — мир і злагода. І знову, це завдяки мамі, яка дуже вболіває за сім’ю.</span><span>
Не даремно говорять, що матері невсипущі. Коли я лягаю спати — мама ще не спить, а коли я прокидаюсь — вона вже не спить. Мама страшенно завантажена і на роботі, і вдома.</span><span>
Ми з братом намагаємось якомога більше їй допомагати. Коли батько столярить чи слюсарить, ми з братом намагаємось і допомогти йому і самим навчитися. А ось допомогати мамі на кухні чомусь соромимося. А це так несправедливо, адже моя мама заслуговує найкращого. Щодня я потайки від мами і від друзів вивчаю кулінарні рецепти. Хочу зробити їй подарунок до Восьмого березня — приготувати якусь смачну страву. І в той же час я не хочу, щоб друзі кепкували, що я малий. Проте, якщо жінки опанували чоловічі професії, то чому б представникам сильної статі не спробувати куховарити? Я думаю, мама зрадіє, що в неї такий здібний син.</span><span>
Безумовно, мій найперший обов’язок — хороше навчання. Я намагаюся зробити так, щоб мама за мене не червоніла, щоб її лагідні очі не засмучувалися. Я впевнений, що це мені під силу.</span><span> </span>