Проблема куріння - одна з основних проблем людства. На сьогодні курців стає все більше і більше. Вони травлять себе з середини, а також впливають на оточення. Річ у тім, що стояти поруч з курцем та вдихати пари сигарет - не менш шкідливо, ніж палити самому.
Майбутні матері також не можуть впоратись з палінням. Паління нищить здоров'я ще ненародженої дитинки, через що в країні чимало людей потерпають від тяжких хвороб. Зараз в багатьох країнах випроводжують акції проти паління, що дозволяє зменшити кількість курців та зробити впевнений крок до здорового життя.
1.в
2.в
3.д
4.в
5.г...........................
Не питай, не переживай, не чекай, не тікай, не проси, не біжи(бігай), не кричи, не пиши,не відсилай, не допомагай,не приходь, не ходи, не чіпай, не пропонуй,не пискуй, не давай, не додавай,не відніімай, не множ,не діли, не кажи.
Я відчинив двері на дзвінок. За дверима стояв захеканий мій друг – п’ятикласник Ігор. Ігор дуже любить тварин і пташок. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним, як цуценятко. Була в нього ручна галка, що завжди сиділа в хлопця на плечах. Ще Ігор – власник голубів, що живуть у нього під ліжком. Коли мій друг зайшов, він подав мені невелику торбинку, в якій лежала малесенька пташка. Це одна з найменших наших синичок, яка зветься голуба синиця. Але київські птахолови називають її сенчиком. Звідки пішла ця назва, не знаю, але яка ласкава, пестлива назва! Правда, сенчик дуже гарний. У нього тім’я і потилиця блакитно-сині, вузенькі смужки над дзьобиком і над очима білі, вуздечка, смужки за оком і верх шиї темно-сині, животик і груди жовтуваті, хвіст і крила зеленкувато-блакитні. Отак розцяцькований наш сенчік! До того ж він меткий, непосидячий, цікавий, як сам Ігор. Секунди не посидить спокійно. Так сенчік став хазяїном квартири. Він увесь день літає з кімнати в кімнату, залітає у кухню і все підбирає якісь крихти, аби поїсти. Йому хочеться все бачити і знати, бо він дуже цікавий. Усі полюбили сенчіка, хазяїна квартири. А Ігор щодня забігає провідати свою веселу, жваву пташинку (За О. Копиленком).
Я був на сьомому небі від щастя, коли моя мама сказала мені, що ми їдемо до моря. Набрав речей, хоч греблю гати, і вирушили в дорогу. Приїхавши, побачили, що на березі не було ні рудої миші. Ми скупалися і пішли в зоопарк. Там я побачив черепаху, яка ходила як мокре горить, мавпу, дельфінів та багато інших тварин.
Це літо я ніколи не забуду!