Аналіз вірша "Мій дух як ніч"Вірш "Мій дух як ніч..." відноситься до циклу "Єврейські мелодії", Байрон створив його під враженням від Старого Завіту Біблії, якої тоді захопився. Відомі біблійні історії зацікавили його не стільки драматизмом зображених подій, скільки почуттями і пристрастями, що нуртують у душах біблійних героїв. Поет перепел старозавітні історії, наповнивши їх суто романтичним духом настроями самотності і відчаю та мужності випав у важких випробуваннях, посланих долею. Цей цикл близький до "східних поем". Ліричний герой ніби хоче висловити біль свого серця, споглядаючи руїни минулих ідеалів і радощів. Сюжетною основою вірша "Мій дух як ніч..." історія старозавітних царя Саула і співака Давида. По біблійній традиції Саул уособлення правителя, який отримав владу Божою волею, але став неугодним Господа, тому що відвернувся від нього. Спочатку він навіть відмовляється від царських почестей, сам працює на власному полі, а потім прибирає себе все більше владних повноважень і навіть перестає визнавати божественну волю. Бог, відрікшись від Саула, проявляє прихильність юного пастуха Давида, красивого світловолосого юнака. Саул наближає хлопця до себе. Його душу крає злий дух, якого можуть відігнати тільки чарівні звуки Давида арфи. За біблійною традицією саме Давид вважається автором Книги псалмів ("Псалми Давидові") - гімнів, звернених до Господа, тому його слово і пісню чує Бог. Юний поет подружився з сином Саула і одружився на його дочці. Перемоги на полі бою зробили співака надзвичайно популярним у народі. І тоді Саул задумав вбити юнака, навіть не підозрюючи, що загине сам, а Давид після його смерті стане царем. Вірш Байрона - це звернення-монолог Саула до Давида. Його душа, знемагаючи від неймовірного страждання: "Його дух, як ніч"; а серце розірветься через муки, так як доверху наповнений тяжкими образами. Ніщо не може втішити царя, крім божественного звуку арфи, адже вона знаходиться в руках співака, чиї пісні люби Господа. Чого прагне Саул: веселощів, задоволення або ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам'яніла, адже він ще здатний чути "голос арфи". Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози покотились з його очей:Ще надія в серці спить,Її розбудить дороге спів.Сльоза - вона втече,Поки мій мозок не згорів.Але суворо й смутно грай.Додай жалю в свій перший звук.Молю тебе, заплакати дай,Інакше розпадеться серце з мук.Цей мотив плачу (скорботи, жалоби) характерний для лірики романтиків, адже він є символом живої, чутливої душі, ознакою "життя духу". Похмурий настрій вірша підкреслено низкою ключових слів: ніч, борошна, сльоза, образа, шкода, страждання. Сюжетну основу вірша поет ніби виносить за дужки". Ні натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії немає. Перед нами виникає скорботний образ особистості, який мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, яке може дати їй музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому його душі так важко, що його серце може розірватися від страшних мук. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворила вірш образ-алегорію стражденної душі, яка прагне спокою і умиротворення, але вже ніде не може його знайти...
Алтай для тюрков были символом соединения миров, местом, где сходятся пуп земли и пуп неба. Священные горы хранили могущество и спокойствие тюркского эля. Горы были священным местом тюрок еще и потому, что в давние времена прародительница волчица прятала их предков в пещере. А затем, в горных долинах тюрки стали множиться и стали народом. Поэтому память о родине беспокоит сердца людей. Тюрки чтят горы, пТрадиция почитания духов предков обязывала тюрков знать свою родословную до седьмого поколения, подвиги дедов и их позор. Каждый мужчина понимал, что и его поступки будут также оценивать семь поколений. Вера в Тенгри и в небожителей устремляла тюрков на достойные дела, к свершению подвигов и обязывала к нравственной чистоте. Ложь и предательство, отступление от клятвы воспринимались ими как оскорбление естества, следовательно, самого Божества. Признавая коллективную ответственность за род и племя, а также наличие наследственных признаков, тюрки не позволяли людям, причастным к предательству, жить и иметь потомков.оклоняются им и не могут без слез пройти мимо них.древнейшее женское божество тюркских народов, занимало второе место после Тенгри. Тюрки считали, что Умай принимала участие в сотворение мира. В древние времена, когда не было ничего кроме Великого океана, по его поверхности плавала Умай-лебедь. Однажды она нырнула глубоко-глубоко и достала со дна землю, из которой и выросли горы, реки, растения и животные. Говорят, что именно лебедь снесла яйцо, из которого вылупился
<span>Наступила осень. Стали дни короче и солнышко все меньше согревает своими лучиками землю. С хмурого неба все чаще срываются холодные капли дождя. Листья красно-желтым ковром укрывают землю. С оголенных веток одинокий паучок спускается на своей паутинке, как на парашюте. Он спешит укрыться от ненастья в уютном уголке. Природа готовится к зиме</span>
1) Любви нашей
2) Надежда на продолжение отношений
3) Люди не хотят, чтобы их отношения были напоказ
4) Люди отвлеклись, потом всё стало нормально
5) Отвлекал
6) Людей
7) Обман любви и надежды на счастливое будущее
8) Люди выросли из детского возраста
Надеюсь помогла хоть на один вопрос. Будут вопросы - спрашивайте ;)
