Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей: <span>- Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться. </span> <span>- Нема в хаті води, - одказують діти. </span> <span>- Візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води. Одізвався старший хлопець: </span> <span>- Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки: </span> <span>- Піди, доню, принеси мені води. </span> <span>- Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина: </span> <span>- Піди, Івасику, принеси мені водички. </span> <span>- Я не маю в що вдягнутися, - одказує той. Так ніхто і не приніс хворій матері води. </span> <span>Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички: </span> <span>- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї. </span> <span>Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій: </span> <span>- Мамочко, мамочко, пий воду. </span> <span>А мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати: </span> <span>- Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку... </span> <span>І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих. </span> <span>А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.</span>
В сучасному світі, де все побудовано на брехні та зраді дуже важко знайти дійсно справжнього друга. Дружба поняття відносне, адже сьогодні ти успішна людина і тобою всі захоплюються, а завтра ти ніхто і нікому не потрібен. Особисто я переконана, що справжній друг - 1. Саме цей друг перевірений часом, складними ситуаціями і є тією опорою, яка не зрадить тебе на твоєму життєвому шляху. Якщо ви не пережили разом жодної складної ситуації, не спішіть називатись друзями. Інколи такі перепони трапляються, що не кожен здатен зробити правильний вибір. А інколи потрібно вибирати між тим, що ти вважаєш правильним і своєю дружбою. Тому спершу подумай, чи готовий в першу чергу ти, бути справжнім другом і шукай собі відповідно. І ніколи не забувай, у цьому несправедливому світі є людина, яка стане тобі другом. Саме тим другом, який буде тобі підтримкою незважаючи ні на що.
Доброта,любов,взаємопідтримака,та розуміння у творі приносять Сашко,та Софійка.Сашко,завжди був поруч з Софійкою,не кидав її у біді навіть тоді,коли їм загрожувала небезпека,а Софійка у свою чергу приносила любов та доброту людям,яким потрібна була допомога.
Протягом усього життя ми звертаємося до книги. Вона відкриває намнебаченні обрії, дпомогає зрозуміти історію народу, розкриває таємниці природи, життя. Книга- мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, про навколишній світ, про різні чудеса