Моя батьківщина — Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній, — неможливо! Мій край — це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи, Дніпро-Славутич..Розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в Карпатах. Швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєвиди — це все моя Батьківщина.А як повільно несе свої води до Чорного моря красень Дніпро-Славута! Велично і суворо дивиться на Запоріжжя колиска українського козацтва — Хортиця. Пригадую, як їхали ми сім’єю в Крим через усю Україну. Зупинялися в мальовничих місцях і насолоджувалися незрівнянними краєвидами.Мене вразила велич Каховського водосховища, обрії якого губляться в блакитному мареві. Незабутнє враження залишилося від проїзду через Сиваш, де з двох боків підступають моря — Чорне та Азовське.<span>Вражали нас родючі лани Херсонщини і Запоріжжя, гірські пейзажі від Сімферополя до Алушти. Та найбільше мене вразила доброта людей, які зустрічалися нам по дорозі. Пишаюся я тобою, мій рідний краю, моя земле — Україно!<em>
Ось перепиши !))І постав мені "спасибо"!!!</em></span>
Усім відомо, що порядність — це одна із гарних рис людини. Добре, коли людина є порядною. Але, що це таке — порядна людина? Якою вона повинна бути? Чому одну людину ми називаємо порядною, а іншу — непорядною?
<span>Мені здається, що порядність не залежить від віку чи освіти людини. Порядним може бути і маленький хлопчик, і дорослий академік, і старий дідусь. </span>
<span>Порядна людина ніколи не зможе образити, відштовхнути, ударити іншу людину. Вона не залишить у біді, вона не допустить несправедливості. Порядну людину не треба кликати і просити допомогти, вона сама поспішить на допомогу. Порядна людина є сміливою. Така людина зможе висловити свою точку зору, якщо навіть вона не збігається із думкою оточуючих. Порядна людина вміє сказати негіднику і хаму правду в очі. І все це порядна людина зробить, не чекаючи винагороди, подяки, похвали. Просто така поведінка притаманна їй, і інакше себе поводити вона не може. </span>
<span>Саме таку людину я вважаю порядною. </span>
Був собі маленький пролісок. Зимою він спав у мерзлій землі. Йому було холодно. Снилася проліскові весна. Та раптом його сон нарушили перші весняні промені. Пролісок відчув тепло і поліз в товщу льоду і снігу сповіщати, що прийшла весна
Все навкруги прокидається від довгого зимового сну. Побігли веселі струмочки, пташки заспівали веселіше, на деревах пробиваються перші бруньки.
Все в лісі оживає. Це друже, весна!
Аби чим, ніскільки, ні про що, хтозна від чого, аби з ким, ніхто, аби якому, щось, будь-якого, що-небудь, на якому-небудь, чий-небудь, на чому-небудь, ні в якому.
<span><span>1.
</span>Все добре, що добре
кінЧається. - КінеЦь – ділу вінець.</span>
<span><span>2.
</span>Добро пуШить, а лихо
сушить. - Гроші - пуХ, тільки дмухни на них - і немає.</span>
<span><span>3.
</span>Лізе в вовки, а хвіст
собаЧий. – СобаКа гавкає від того паркану, до якого прив’язана.</span>
<span><span>4.
</span>Не той друГ, що медом
маже, а той, хто правду каже. - ДруЖба та братство – найбільше багатство.</span>
<span><span>5.
</span>БреХливу собаку далеко чути. <span>– Не бачив оком, то не
бреШи язиком.</span></span>