<span>Горіх і каштан
</span><span>На краю лісу росли горіх і каштан. Одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.
- Звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.
- Це цвіт, - гордо відповів каштан. – В тебе такого не буде.
Горіх зітхнув.
- О-о! Який чудовий в каштана цвіт!
То діти завітали до лісу і милувались каштаном. На горіха ніхто й не глянув.
Як каштан відцвів, горіх зацвів. Його цвіт був дуже скромний. Каштан глянув і відвернувся: «Аж соромно рости поряд. Що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг?»
Пройшов час... На обох деревах з’явились зелені плоди. Згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. Ті зривались з гілок, падали на землю. Каштан сміявся:
- Дивись! Моїх не чіпають. Бояться.
Подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. Дійсно страшно. Глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. Зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.
Наступила осінь. Почали плоди обпадати. Зелена шкурка на них лопалась. Нападало їх так багато, що землю вкрили. Глянув каштан вниз, і каже з погордою:
- Ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.
Горіх і собі глянув… А там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.
Зітхнув горіх і промовчав.
- Ой! Які гарні каштанчики! – раптом почули.
Це знову були діти. Вони похапцем збирали каштани.
- Ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - Збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.
Глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.
- Ой! Правда! Я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.
- І я! І я! – загукала малеча.
Вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. Через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.
- Тату! А що ж буде з ними? - запитав хтось.
- Та, напевне, дикі свині з’їдять.
Жаль стало горіху каштана. Хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. Тепер від сорому… </span>
12. Ґ: різьбяр, людськість, неньчин.
13. Простите, я орфографічний аналіз речень еще не проходила.
14. В лапках пишуться власні назви заводів, фабрик, клубів, пароплавів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, машин, кінофільмів тощо. Але слово "таврія" має не одне значення. Це може бути футбольна команда, або марка машини. Тож "Таврія" це марка машини, а Таврія це футбольна команда.
Вдали небо прояснилось, солнце же ещё не выглянуло из-за туч. Из угрюмого неба льет дождь, падает снег.
Мій улюблений предмет — рідна мова. Я дуже люблю українську мову. Вона
така мелодійна, м'яка, добра. Особливо в піснях та віршах. Моя бабуся
дуже любить тихенько співати, коли щось робить. Я сідаю поруч із нею,
слухаю — не наслухаюсь. І вірші вчу з задоволенням.
А ще, думаю, дуже важливо знати, як правильно написати будь-яке
слово, адже в контрольній роботі з кожного предмета все повинно бути
граматично правильно. Без знання української мови нічого не прочитаєш і
нічого не напишеш правильно, навіть простого листа. Тому я так ретельно
виконую домашні завдання, вчу правила. А газети читаю і телевізор
дивлюсь (і мультики, і програми про тварин) із задоволенням — це і
розвага, і навчання.
я думаю що можна електрична машина .Вибач якщо не правильно!