ОСIНЬ-ГАРНА ПОРА. <span>Згасло веселе барвисте лiто, i осiнь стала повноправною господаркою у лiсах, полях, на рiчках i ставках. Уранцi вже незвично холодно,
а вдень ще, наче на згадку про лiто, сонечко весело пригрiває. Вiдпочива ють пiсля тривалої та виснажливої працi поля. Вiддали господарям свiй багатий урожай садки. У всьому вiдчувається прохолодний подих осенi.
Сiре небо все частiше вкривають низькi та важкi хмари — сiється дрiбний надокучливий дощик.
Наче замислившись, стоїть сумний i мовчазний лiс. Деревам ось-ось доведеться скинути своє пишне вбрання, пiдставивши гiлля холодним дощам, хуртовинам. Ось повiльно кружляє у повiтрi кленовий листок. Старий дуб журливо рипить на галявинi, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Як нiжно виглядає золота берiзка на тлi синюватих ялинок та зелених сосен! Вона опустила свої вiти й журиться, що скоро прийдуть холоди. А бiля вкритого мохом трухлявого пенька вишикувались у рядок рiвненькi та стрункi опеньки. Їх дуже багато, i всi так i просяться у кошик.
Розкiшними червоними кетягами обвисає горобина. А липовий листок з почорнiлими гострими зубчиками наче вкритий нiжним оксамитом.
Пожовкла трава припала до самої землi, i тiльки крихiтнi блiдо-червонi зiрочки вереску милують око.
Високо в небi роблять прощальне коло запiзнiлi ключi журавлiв. Вони летять у вирiй i сумно курличуть, наче ще раз нагадують, що прийшла осiнь. Десь угорi над нами перегукуються i дикi гуси. Холодно вже в рiдних краях, ось вони й вiдлiтають туди, де тепло. Тiльки горобцi лiтають навкруги та цвiрiнькають, бо їм нiкуди поспiшати.
Усе це i є ознаками найпрекраснiшої пори року, оспiваної поетами та художниками, — золотої осенi.</span><span> </span>
Зимой ночь наступает очень рано
Когда спишь ночь пролетает незаметно
Татове слово
Як багато важить татове слово! Досить часто ми над цим не задумуємось, та даремно. Тато завжди допоможе у скрутну хвилину, розрадить, підтримає. Мудре, можливо іноді й суворе, воно не забудеться ніколи. Минуть довгі роки, а те повчальне, а часом і грізне татусеве "не можна" буде з нами завжди. Воно допомагає нам сьогодні, допоможе і в дорослому житті.
... Ми дуже бистро вскочили , і побігли на допомогу . Ми довго бігли , і як раптом , заблукали в лісі . Тоді вже було темно . Майже нічого не видно . Вот в цю мить , я дійсно в перший раз так сильно перелякалась .
Я зі своїм другом , якого звали Василь , добре чули голоса , з відки кричали . Ми туда йшли , але як все блище ми наближалися , так все темніше , й темніше становилось . Раптом , ми заміти , що пропали три наших друзів . Тоді ми вже не знали що й робити . Та вирішили не панікувати . . . Так ми вже дойшли до того місця , де кричали . Але там вже нікого не було . Було лише калюжа крові . У нас всіх пошли мурашкі по тілі . І тут із кущів виходять ті самі загублені Катя , Віталік та Нікіта . Та розповідають , що тут неподалік є хатинка . Де хтось напевно проживає . І тоді я зі Васильком та Катью , побігли до цієї хатинки . Щоби нам допомогли дібратися до наметів . Нам допомогли , за що ми й були дуже вдячні .
Мені цей туристичний похід , дуже запам'ятався . Я би хотіла , ще кудись подорожувати зі своїми друзями .
