ОСIНЬ-ГАРНА ПОРА. <span>Згасло веселе барвисте лiто, i осiнь стала повноправною господаркою у лiсах, полях, на рiчках i ставках. Уранцi вже незвично холодно,
а вдень ще, наче на згадку про лiто, сонечко весело пригрiває. Вiдпочива ють пiсля тривалої та виснажливої працi поля. Вiддали господарям свiй багатий урожай садки. У всьому вiдчувається прохолодний подих осенi.
Сiре небо все частiше вкривають низькi та важкi хмари — сiється дрiбний надокучливий дощик.
Наче замислившись, стоїть сумний i мовчазний лiс. Деревам ось-ось доведеться скинути своє пишне вбрання, пiдставивши гiлля холодним дощам, хуртовинам. Ось повiльно кружляє у повiтрi кленовий листок. Старий дуб журливо рипить на галявинi, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Як нiжно виглядає золота берiзка на тлi синюватих ялинок та зелених сосен! Вона опустила свої вiти й журиться, що скоро прийдуть холоди. А бiля вкритого мохом трухлявого пенька вишикувались у рядок рiвненькi та стрункi опеньки. Їх дуже багато, i всi так i просяться у кошик.
Розкiшними червоними кетягами обвисає горобина. А липовий листок з почорнiлими гострими зубчиками наче вкритий нiжним оксамитом.
Пожовкла трава припала до самої землi, i тiльки крихiтнi блiдо-червонi зiрочки вереску милують око.
Високо в небi роблять прощальне коло запiзнiлi ключi журавлiв. Вони летять у вирiй i сумно курличуть, наче ще раз нагадують, що прийшла осiнь. Десь угорi над нами перегукуються i дикi гуси. Холодно вже в рiдних краях, ось вони й вiдлiтають туди, де тепло. Тiльки горобцi лiтають навкруги та цвiрiнькають, бо їм нiкуди поспiшати.
Усе це i є ознаками найпрекраснiшої пори року, оспiваної поетами та художниками, — золотої осенi.</span><span> </span>
Увечері ми усіїю сфімею збираємося разом. Вечеряємо за смачним столом який нам приготувала мама потім, ми сидимо у вітальні дідусь читає книги він у нас дуже мудрий мама з татом дивляться телевізор. а я сижу біля бабувсі навчаюся вязати хочу щою в мене це вмйшло як і у неї ми всі обговорюємо що у кого трапилося сьогодні та хто що буде робити завтра. наша сімя дуже дружна
1.Місто Чернігів стоїть на березі річки Десни. 2.Полтава — на березі річки Ворскли. 3.Київ розкинувся на обох берегах Дніпра. 4.Першу козацьку Січ на острові Хортиця збудував князь Дмитро Вишневецький. 5. У народі його прозвали козаком Байдою. 6. І збудували вони місто в ім'я старшого брата свого і нарекли його Київ. 7. Іще треба розповісти про дівчину Галю яка мала найближчу причетність до цієї сумної історії. 8. Буйні води котить Тиса, рине Прут і Латориця, річка Черемош іскриться. 9. Як волошка, голубий у Дністер впадає Стрий. 10. Дніпрогесом на добро осяває степ Дніпро.
Коли почало світати, неможливо було спати.
Написаний твір забрали на перевірку.
Помивши посуд, почала робити домашнє завдання.
Відповідь:
в - поїхати по гриби, відсутній через хворобу, доглядати тварин
Пояснення: