Країнський вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх дітей. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візиткою, а точніше — обличчям оселі, а відтак і господині. Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, не може бути байдужою. Вважалося, що вишивати рушник — це означає очищати душу.Застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. Рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові подають хліб-сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. Відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так і способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. «Хай стелиться вам доля рушниками!» — казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: «Дім без рушників, як сім’я без дітей».Українська дівчина одягала спершу сорочку, на неї спідницю чи плахту, потім запаску, зав’язувалася поясом і наостанок одягала керсетку. На ноги чобітки або ошатні черевики, на голову — віночок, на шию намисто, дукачі.Дещо про сорочку. Тканина сорочки, вишивка і навіть колір ниток, вважалося, мали чарівну силу. Виготовляли полотно за допомогою прядок, мотовил, веретен, станків для ткання (тканиць) і прикрашали їх магічними знаками сонця, поля, води. Ці знаки нібито відлякували злі, ворожі сили, хвороби, нещастя, тож таке ткання з рук давніх ткаль виходило, як зачароване на добрі діяння.<span>Потім сорочку вишивали, і шитво теж було непростим — серед ниток була нитка червоного кольору, бо цей колір вважався чарівним оберегом. І не тільки червоні нитки, а й усі магічні знаки та символи, що захищали людину, звалися оберегами. Зараз дедалі більше чоловіків і юнаків починають носити сорочки-вишиванки. Серед жінок і дівчат також стало більше сучасного одягу з вишивками. Таке повернення традицій збагатить сучасний духовний світ людей.</span>
<span>◦Він що кішка: як ви його не киньте, всеодно на ноги стає. </span>Поки не упріти, поти не уміти<span>. </span>Не будеш брикати<span>, як прийдеться хлібець з торби смике. </span><span>Не відкладай на завтра те,що можна зробити сьогодні.</span>
Скласти твір "Різдво у моїй родині" пропоную так: Святкування Різдва в нашій
родини починається шостого січня. Саме у цей час ввечері до нас
приходять бабусі та дідусі. І ми великою дружньою сім'єю сідаємо за
стіл. Матуся вже приготувала дванадцять страв. Серед них є і кутя. Свято Різдва видається щороку дуже затишним. Ми радіємо та співаємо пісень. Ялинка
світиться вогниками, всі близькі поряд. Ми ведемо теплі розмови,
сміємося, веселимося. Саме через це Різдво є моїм улюбленим святом.