<span>Літо – найтепліша пора року.Гроза
влітку явище часте. Наближення грози відчувається заздалегідь. Спочатку
змінюється повітря – воно стає вологим і важким та ніби придавлює нас до землі.
Небо поступово затягується низькими темними хмарами, закриваючи тьмяне сонце.
Дзвінка тиша повисає в густому повітрі, а потім настає час вітру. Він різкими
поривами хитає віти дерев, крутить хоровод з легких речей, що вирвав з рук
людей чи безсоромно вкрав зі столиків відкритих кав’ярень. І чим дужчий вітер, тим ближче дощ. Потім
десь удалечині чується перший рокіт грому. Люди поспішають ховатися у
приміщення. Повітря стає все важчим. А за кілька хвилин уже видно тонкий
струмок яскравої блискавки, що розколює темне небо. Гримить грім – усе ближче й
ближче. Наступна іскра блискавки сполохує вже зовсім поруч – і чується тріск у
електричних проводах, що висять над вулицею. С першими краплями дощу напруга в
повітрі спадає, стає легко дихати, віє прохолодою і свіжістю. Навкруги
розтікається приємний аромат мокрої землі. Гримить усе частіше й ближче, і
вулиці пустіють… Зараз почне свій дикий танок неприборкана стихія.</span>
Я часто замислююсь над питанням, в якому суспільстві краще та комфортніше мені б жилось. Іноді мрію, що я найголовніша на Землі... Уявляю в подробицях свої дії, накази, різні вчинки та їхні наслідки. Та кожного разу мої думки приходять до висновку, що не обов"язково бути впливовою людиною в суспільстві, просто треба бути Людиною.
Якщо кожен із нас буде замислюватись про ту користь, яку може принести суспільству і навколишньому середовищу своїми діями, позитивними думками, настроєм, бажанням творити, а не тільки обіцяти, то всі ми краще будемо жити.
<span>Сьогодні Миколка був черговий у нашому класі.</span>
Вариант : А) Публицистичному
Ми зібралися на <span>п'єдестал Олімпу</span>