І р т и ш с в і т й а з над І і Мяким знаком рисочка!
Осінній ранок
Я завжди прокидаюсь під спів прекрасних осінніх пташок які завжди вичирчиркують на вулиці зранку. Тоді я встаю і підхожу до свого вікна і ніби потрапляю у живий кіноотеатр зі своїм оркестром. Бачу десь в далині густий туман окутує будівлі, а дерева жовтіють і ніби під такт співу пташок, падає зжовкле листя. І тут вже починається найцікавіше, сонце вже сходить з червоного полум'я хмар і стає в центр , а з сонцем і видніються люди які вийшли на роботу або просто постояти на вулиці і подивись на красу природи.
<span>М'яч.................................................</span>
<span>Бий, та дрібно, щоб знали чий син.
Близька соломка краще далекого сінця.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Про вовка річ, а він навстріч.
Порожній колосок вище від усіх.
Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.
Охота гірше неволі.
</span><span><span>Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.
<span>
</span>Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.
Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.
<span>Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.</span></span> </span>
<span>Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. </span>
<span>Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. </span>
<span>Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. </span>
<span>Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. </span>
