Лови відповідь: ПРИКМЕТНИК
<span>Прикметник- це
частина мови, що виражає ознаку
предмета і відповідає на
питання який? чий? (зелений,
мудрий, сміливий).</span>
Прикметники виражають
ознаку:
<span>запаху (п’янкий,
запашний), </span><span>кольору (білий,
зелений), </span><span>віку (старенький,
давній), </span><span>розміру (величезний,
середній), </span><span>матеріалу (діамантовий,
дерев’яний), </span><span>якості (твердий,
гнучкий), </span><span>принадлежності (зятів,
сестрин), </span><span>простору (далекий,
близький), </span><span>часу (ранній,
вчорашній)</span><span>внутрішні
властивості (добрий,
щедрий), </span><span>зовнішні прикмети (смаглявий,
чепурний), </span><span>ознаки за
відношенням до місця (міський,
районний).</span>
СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ
ПРИКМЕТНИКА
<span>У реченні прикметник
найчастіше виступає як означення,
що є його основною
синтаксичною роллю (напр., у
реченні Над лісом раптом
запанувала абсолютна
тиша прикметник абсолютна-
означення).</span><span>Значно рідше прикметник
виступає як іменна частина
складенного присудка (Яка
важка у вічності
хода! (Л. Костенко).</span> ЯКІСНІ
ПРИКМЕТНИКИ
<span>Якісні прикметники виражають
такі ознаки предмета, що можуть
бути виявлятися більшою чи
меншою мірою (хоробрий,
теплий, довгий). </span><span>Найголовнішою
граматичною ознакою якісних
прикметників є їх здатність
утворювати форми ступенів
порівняння. </span> ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ
<span>Відносні прикметники виражають
ознаку предмета
опесередковано- через
відношення до іншого предмета,
явища, дії або стану (туманний
ранок, працьовита людина,
земляний вал). </span><span>Відносні прикметники
виражають ознаки за за
призначенням предмета (підйомний
кран, читальна зала), за
належністю організації чи
установі (міська
адміністрація, військова
частина), за матеріалом (дерев’яний
будинок, залізні двері), за
просторовими і часовими
ознаками (прикордонний край,
приміський вокзал), за
відношенням до вимірів
предметів (п’ятипроцентна
позика, сорокаградусний мороз).
</span>
ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ
<span>Присвійні прикметники
вказують на належність
предмета кому-небудь і
відповідають на питання чий?
чия? чиє? </span><span>Найчастіше присвійні
прикметники виражають
належність предмета певній
людині або (рідше) тварині (мамина
казка, Сергіїва шапка, собача
шкіра).Але інколи, у випадку
уособлення неживих предметів
можуть вживатися прикметники з
присвійним значенням, похідні
і від назв неістот (сонячна
мати- земля). </span> ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ
ПРИКМЕТНИКИ
<span>На відміну від
присвійних прикметників, що
виражають належність
індивідуальній особі (істоті),
присвійно-відносні
прикметники вказують на
більш узагальнену
віднесеність (орлина сім’я,
журавлиний ключ).</span><span>Присвійно-відносні
прикметники творяться від назв
людей, зрідка- від назв тварин
за допомогою суфіксів -ськ
(ий), -цьк (ий).</span><span>Присвійно-відносні
прикметники можуть
відповідати як на питання
чий? чия? чиє?, так і на
питання який? яке? які? (ластів’яче
гніздо (яке? і чиє?), дівочі уста
(чиї?).</span>
Усі присвійно- відносні
прикметники виступають тільки
в повній формі.
<span>Присвійно- відносні
прикметники можуть поступово
набувати значення якісних
прикметників. Такі прикметники
виділяються в окрему групу присвійно-
якісних (дідівські
закони, заяча душа, вовчий
апетит). </span><span>З таким же значенням
виступають прикметники в
стійких фразеологічних
сполученнях (Прометеєв
вогонь, лебедина пісня, куряча
сліпота).</span><span>Присвійно-якісні
прикметники, переходячи в
розряд якісних, набувають
граматичних ознак, властивих
якісним прикметникам. Деякі з
них набувають здатності
сполучатися з кількісно-
означальними прислівниками (просто
собачий холод, винятково
дружня розмова).</span><span>Від цих прикметників
суфіксально- префііксальним
способом творяться означальні
прислівники (по-батьківськи,
по-ведмежому, по-материнському).</span>
ВІДНОСНО-ЯКІСНІ
ПРИКМЕТНИКИ
Відносні прикметники
можуть переходити в розряд
якісних. Багатозначні слова
своїм прямим значенням можуть
лишатися в розряді відносних, а
на основі переносних значень
поступово створюються якісні
прикметники, які на сучасному
етапі ще сприймаються як
похідні.
<span>Так, напр., назви ознак
предметів за різними відношеннями
(малиновий напій, буряковий
корінь) можуть вживатися і як
назви кольорів, що
сприймаються беспосередньо (малиновий
стяг, буряковий рум’янець).</span><span>Багато назв кольорів
віддавна сприймалися як
відносні прикметники(срібна
ложка і срібна голова (сива).</span><span>Деякі відносно- якісні
прикметники мають ознаки
якісних прикметників (напр.,
прикметники картинний,
діловий, творчий можуть
утворити вищий і найвищий
ступені порівняння або
синтаксично означатися
кількісними словами занадто
картинний, більш діловий,
найбільш творчий).</span><span>Такі прикметники можуть
ставати твірними основами
іменників з абстрактними
значеннями (картинність,
творчість) або прислівників (картинно,
мирно, творчо). </span> МОРФОЛОГІЧНИЙ
РОЗБІР ПРИКМЕТНИКІВ
1.
Запишіть слово. Визначте
частину мови цього слова.
2.
Знайдіть початкову форму
(називний відмінок однини
чоловічого роду).
3.
Визначте розряд за значенням:
якісний, відносний чи
присвійний; ступінь порівняння
(для якісних).
4.
Визначте морфологічні ознаки:
рід, число, відмінок.
5.
Визначте групу (тверда, м'яка чи
мішана).
6.
Визначте форму (повна чи
коротка).
7.
Знайдіть спосіб творення.
<span>8.
Розберіться у правописі слова
(як воно пишеться).</span>
Усе своє життя, усі свої знання і уміння Остап присвятив саду: він доглядав зілля, підливав коріння, обрізав гілля на деревах, і сад завжди віддячував йому щедрим урожаєм.
Пропоную розповісти про те, чому ми повинні знати українську мову так: Українська мова – державна мова нашої країни. Не знати української, живучи на теренах України – дуже соромно. Італійці знають італійську, французи – французьку, англійці – англійську. А українці цураються своєї мови та не знають її. Мова – це перлина нашої нації, яка зберігає мудрість минулого та світло майбутнього. Співоча українська мова необхідна нашому народу як символ незалежності. Тож давайте цінувати нашу мову та берегти її!
На мою думку вислів, що сильного доля веде, а слабкого волочить правильний. Я вважаю, що більшою мірою все залежить від самої людини, а точніше від особистості, якою вона є. Потрібно дивитись на кожного не тоді коли він на коні, а тоді, коли він, впавши, зміг піднятись. <span>Звичайно, доля допомагає нам протягом нашого життя, але бувають випадки, коли вона, усміхнувшись, не допомагає, а навпаки. Інколи доля змінює людину кардинально. Людина робиться пихатою та зверхньою. Я не поважаю таких людей.</span>