Озеро Чебачье, которое для отличия от одноименных гидронимов именуют "Чебачьим Большим" и "Чебачьим Первым", расположено в центре условного ромба, образованного поселками Межозерный, Карагайский, Урлядинский и деревней Ложкина в Верхнеуральском районе Челябинской области. С 1989 года озеро имеет статус гидрологического памятника природы.
Водоем продолговатой формы, непроточный. Основным источником его питания являются атмосферные осадки и грунтовые воды, за счет которых температура воды в нем даже в жару остается невысокой. Вода имеет солоноватый вкус. Дно песчаное с минимальным количеством растительности. В озере водятся раки, что является весомым аргументом в пользу его чистоты.
Пологие каменистые берега Большого Чебачьего до наших дней сохранили следы обитания человека эпохи неолита. В прибрежном ландшафте преобладает открытая местность, и лишь изредка попадаются кустарники, а также березовые колки. Северный берег зарастает тростником и камышом. В его окрестностях находится рудник "Чебачье" и отвал отработанных горных пород. В 6 км севернее водоема стоит пос. Межозерный. Неподалеку от северо-восточного берега расположен карьер "Молодежный". В южной части водоема в него впадает ручей, а всего в 5 км к югу от озера Чебачье стоит поселок Урлядинский. В непосредственной близости к западному берегу простираются сельхозугодья, а вдоль уреза воды пролегает каменистая гряда.
На водоеме гнездуется пернатая дичь: утки, цапли и другие птицы.
Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. Гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. Гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. Сатира серйозніше, гостріше на мову. Вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. Маючи справу зі злом (така вже її «спеціальність»), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. А зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.Однак сміх сміху – різниця. В літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. Сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. Найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. «Сміх, – за словами О. І. Герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.Сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося». М. Г. Чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.Гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. Від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. Гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко піддаються виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. У комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.Сатира на відміну від гумору (хоча межі між ними досить умовні, а часом і важко помітні) має справу з суспільно небезпечними вадами. Сатира нещадна, різка та непримиренна. Аби чіткіше уявити сутність явища і сильніше впливати на розум і емоції читача, письменники-сатирики зазвичай вдаються до перебільшення, загострення, карикатурного зображення персонажів та подій. З найдавніших часів і до наших днів гумор і сатира в художній літературі йшли рука об руку і виявлялися в самих різних формах і жанрах – у казці, байці, сатиричній поемі, в комедії, романі, новелі, епіграмі, пародії. Класичні зразки світової сатиричної і гумористичної літератури пов’язані з іменами великих письменників. Серед них – такі відомі, як давньогрецький комедіограф Аристофан і давньоримський поет Ювенал, видатний гуманіст епохи Відродження Еразм Роттердамський, англійці Джонатан Свіфт і Чарльз Діккенс, французи Франсуа Рабле і Вольтер, німецький поет-демократ Гейне, а серед наших співвітчизників можна назвати таких видатних діячів української літератури, як В. Самійленко і Остап Вишня. Діяльність цих видатних митців доводить нам, що гумор та сатира завжди була ефективною зброєю у боротьбі з негативними явищами у суспільстві та залишається таким же корисним засобом боротьби й сьогодні.
Однажды зимней ночью в Рождество(Новый год). На санях прилетел дед мороз.
Как обычно засунув подарки согласно традиции,он положил еще подарки под ёлку.Тут со спины он услышал шаги,они были отчетливы,испугавшись,что его видит кто-то он обернулся смотря из-за плеча, и увидел маленького мальчика,лет семи на вид.Мальчик улыбался и хотел было крикнуть родителей,но дед мороз сказал ему -Тссс!-. Ему было нечего делать и он решил сделать так,что мальчику приснился сон,он посадил его в сани и дал ему их.Сначала мальчик не понимал, что делал,но в итоге как буд-то он учился этому годы.Он смог ими управлять.В итоге они пролетели весь мир и отдали всем подарки,а перед концом дед мороз сказал ему лететь домой,прилетев он положил его в кровать и улетел.Проснувшись мальчик начал рассказывать все родителям,они мало чему поверили,но найдя записку со словами - Спасибо тебе добрый мальчик! -. Они решили ничего не говорить своему сыну и сказали,что это был всего-лишь большой-большой прекрасный сон..
Я не фантазер с дедом морозом,т.к. не верил в него с 5лет и знал,что его нету,но рассказ смог составить.Желаю 5))
