Сон i дрiмота пiдмет, в присудок сповивають.
Разом:
1. Мова кожного народу неповторна і своя.
2. Засяяв день над неосяжним світом.
3. А держава Україна — велика та незалежна.
Окремо:
1. Всі ми люди не святі, а грішні.
2. Очі в дівчини не жолудеві, а якісь янтарні.
3. Господарів хліб не білий, але ситний.
Одного разу ми з мамою прогулювалися по парку. Була вже пізня осінь. І тут я помітив, що хтось ворушиться на товстому стовбурі старого дерева. Я подивився туди й побачив білку! Вона трималася на стовбурі, міцно вчепившись в кору кігтиками на лапках.З першого погляду було видно, що хутро в білочки дуже густе та пухнасте. Я цьому не здивувався, адже до зими всі звірі відрощують теплі шуби. В шубці звірка поєднувалися три кольори: червоно-рудий, попелясто-сірий і білий. Спинка та голівка білочки були рудими, боки сіренькими, а черевце - білим.Білочка, не кліпаючи, дивилася на нас своїми блискучими чорними очима. Вони нагадували мені вуглинки. Вушка на маленькій голівці звірка дивилися вгору. Я помітив на них смішні китиці. У школі нам розповідали, що ці китиці виростають на вухах у білочок якраз до зими, а влітку їх там немає.Але самим розкішним у білячому зимовому вбранні був, звичайно, її хутряний пухнастий хвіст! Адже він навіть замінює білці парашут, коли вона скаче по деревах! Я помітив, що хвіст звірка мав сірий з рудим колір. Він видався мені дуже великим, навіть більше самої білочки!<span>Тут білочка, швидко перебираючи своїми сильними чіпкими лапками, миттю видерлася по стовбуру дерева. Маленька альпіністка зникла за гілками. Вона запам'яталася мені справжньою пухнастою красунею!</span>
Означення підкреслюють хвилястою лінією
Не потрiбно до них кричати!Поводитися чемно.