1). белый кролик
2). дверца в садик
3). странная мышь
4). гусеница с кальяном
5). чаепитие
6).у королевы
7). суд
8). просто был сон
<span>Примерно так))))))0
</span>
Я вважаю, щоб відшукати свій шлях у житті варто кожного разу пробувати щось нове. Головне не здаватися адже на помилках вчаться. У кожної людини є свій шлях і своя доля. Не варто дивитися на інших і вказувати ім на їхні помилки, варто дивитися на себе. Ніколи не потрібно опускати руки, слід пам'ятати , що хоча б одна прочитана сторінка в день і ми закінчимо читати книгу, один зроблений крок вперед і ми навчимося ходити. Інколи нам здається, що вибрати свій шлях це так легко, але наспровді це не так, адже в житті перед нами постане вибір не одної дороги а декількох. І навіть якщо ми помилимося слід лише сказати собі нічого страшного це був мій шлях і моя помилка. Ніхто не має права засуджувати її адже лише ми знаєм свій шлях, знаємо свою історію, лише ми можемо себе засуджувати і опладувати. Щоб віднайти свій вірний шлях не потрібно боятися відкрити для себе щось нове, відкрити для себе життя. Це є ваш шлях тому у свою годину ідіть не озираючись з молитвою за тих кого любили чи ненавиділи. І залиште по собі любов, щоб світ став кращим.
<span>В історії українського народу було чимало сторінок, згадувати які не можна без болю в серці, одна з них – кріпацтво, тому не дивно, що ця тема хвилювала багатьох українських письменників. Не була чужою вона й для Марка Вовчка (справжнє ім’я – Марія Вілінська). Цікавою в цьому плані є повість «Інститутка», в якій широко та яскраво показно суперечності між кріпаками та поміщиками, чітко й колоритно розкрито образи поневолених селян і панів-гнобителів. Авторка намагалася максимально показати абсурдність ситуації, коли людина обмежує права іншої людини, знущається з неї, і весь цей світ рабства Марко Вовчок показує через сприйняття його дівчиною-кріпачкою Устиною.</span><span>У творі протиставляються дві ворожі сторони: по один бік – безправ’я, злидні, муки; по другий – розкіш, безжурне дозвілля, дика сваволя. З одного боку – Устина, Назар, Прокіп, бабуся; з іншого – стара пані, панночка, пан, пани-сусіди. Письменниця пропонує читачеві самому порівняти образи та дійти висновку: кріпацтво – це ганьба людства.</span>Без зайвої сентиментальності Марко Вовчок передає правду кріпацького життя; об’єктивність, емоційність, лаконічність розповіді надають творові певної простоти й цілісності. Саме завдяки цьому повість сприймається як незаперечний правдивий документ часу, а особлива цінність його полягає у викривальному характері «Інститутки».Найповніше, однак, письменниця змалювала образ інститутки, протиставляючи зовнішню вроду внутрішній звироднілості. Це миле з обличчя, а насправді дегенеративне створіння, що бралося «французької освіти», стало прокляттям усіх кріпаків. Її важко назвати людиною, бо вона знущається зі знедолених кріпаків, мало не вбила Устину та внаслідок стає заручницею своєї ж сваволі, жорстокості, цинізму, дурості.<span>У своїй повісті Марко Вовчок дає зрозуміти, що кріпосницька система є ганебною для цивілізованого суспільства. Талант авторки допоміг розкрити характерні риси епохи та втілити їх у реальних образах та показати саму сутність соціальних протиріч.</span>
Ответ:
Объяснение:
Взагалі ця строка з вірша Тараса Григоровича Шевченко.
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
((Та не однаково мені, ))
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.