Писаний, писаного, писаному, писаного, писаним, у писаного
Улица моей мечты - это та улица, идя по которой, я буду чувствовать себя счастливым. Называться она должна улицей Счастья. По её границам должны расти различные фруктовые деревья: яблони, груши, сливы, вишни... Дома на этой улице должны быть не выше двух этажей и покрашены во все цвета радуги. На этой улице летом должно быть достаточно тени, чтобы было не жарко; осенью не должно быть глубоких луж; зимой достаточно ровная дорога для того, чтобы детишки заливали себе каток; а весной должны стоять лавчонки у деревьев, чтобы, сидя на них, ты мог почувствовать нежный ветерок весны. По вечерам по улицам должны ходить старички с палочками и чувствовать всю прелесть этого места. Они должны чувствовать себя комфортно. Именно так должна выглядеть улица моей мечты!
<span>Кожна людина заслуговує бути вільною. Життя прекрасне тому, що під час нього перед кожним з нас відкривається практично море різноманітних можливостей. Історія людства повниться історіями того, як одні люди починали своє життя в глушині і в злиднях, а потім ставали дуже розумними, багатими і впливовими, сягали висот у суспільному житті і змушували багатьох оточуючих людей їм заздрити.
</span> <span>У всі часи свого життя я намагався не обмежувати свою свободу. Я розумію, наскільки для мене важливо займатися творчістю, мислити себе людиною, яка має право на багато чого і користується своїми широкими правами для задоволення своїх потреб. Дуже важливо розуміти, що насправді практично неможливо позбавити людину волі, якщо вона сам цього не забажає.
</span>П<span>Тим не менш, поки що за порушення закону мене не переслідували. З цієї причини я можу з упевненістю сказати, що моя воля країні не заважає.</span>ояснювати, чому я вважаю себе вільною людиною, дуже просто, для цього достатньо зрозуміти все те, що написано в абзацах вище. Я не обмежую свою волю самостійно і не дозволяю обмежувати її іншим людям.
Обабіч старої груші сховавшись за густе листя сором'язливо визирали ніким неполохані голівки чортополоху. Зате мальви прикрашаючи стежину незайманою красою ніскільки не соромилися людського ока. Миколка не знав ні звідки він родом, ні скільки йому літ, ні про що думали його нерозважні батьки пускаючи в світ свою дитину. Він ніскільки не турбувався про своє майбутнє й ніщо не смутило його світлорусяву голівку.
Речення складне, двоскладне, поширене, розповідне
<span>Похилі місцевості орють поперек схилів. На крутих схилах засівають багаторічні трави ,які корінням закріплюють грунт. Насаджують лісозахисні смуги , що стримують вітри , які здувають верхній шар грунту.</span>
