На початку 20 ст. на території сучасної України виникло два рухи п’ятидесятників. Перший був заснований у 1929 р. на західних землях України, які належали в ті часи Польщі. Сьогодні цей рух об'єднується у Всеукраїнський Союз Церков християн віри євангельської-п'ятидесятників.<span>Історія Союзу вільних церков ХЄВ починається в Одесі, де в 1922 р. була відкрита п’ятидесятницька церква, яка дуже скоро зросла до 370 членів. У 20-х роках, завдяки лідеру Івану Воронаєву, цей рух поширився в Одесі, Вінниці, Дніпропетровську, Києві та інших областях України. В 1924-1925 рр. в Одесі було сформовано Союз, а Іван Воронаєв був обраний старшим пресвітером.</span>У 1927 р. Союз мав 400 церков з більше ніж 20 тис. віруючих. Головна церква в Одесі нараховувала більше ніж 500 осіб. У 1927 р. Союз було офіційно зареєстровано радянською владою. Проте у 1930-х роках політичний курс радянської влади змінився, і всі релігійні організації були заборонені. У 1930-1944 рр. був час великого переслідування.У 1944 р. радянська влада дозволила організувати та офіційно зареєструвати Союз ЄХБ. Багато п’ятидесятницьких церков приєдналися до цього баптистського союзу, щоб запобігти переслідуванням.Під час перебудови п’ятидесятницькі церкви почали обговорювати можливість заснування свого власного союзу. Як результат, 22 листопада 1990 року був заснований Союз вільних церков християн євангельської віри України.На сьогодні Союз вільних церков християн євангельської віри України нараховує 170 громад, 3 духовні навчальні заклади, в яких навчається 230 слухачів, 98 недільних шкіл. Духовним життям церкви опікується 190 священнослужителів.<span>Василь Райчинець – старший єпископ Союзу вільних церков християн євангельської віри України.</span>
Потому-что в этом конфликте Москву поддерживала Золотая орда ну и само-собой Тверь не смогла выстоять в этом противостоянии
Федор III Алексеевич<span> С 1676 по 1682.</span>
Иван II Алексеевич общее правление с Петром Алексеевичем<span> С 1682 по 1689</span>
Петр I Алексеевич <span> С 1689 по 1725
</span>
Екатерина I Алексеевна<span> С 1725 по 1727
</span>
Петр II Алексеевич<span> С 1727 по 1730. Царств</span>
Когда Римская империя погибала под ударами «варваров», устояла ее восточная часть. Она по-прежнему называла себя Римской империей, хотя это было уже другое государство - греческое, и в историю внедрилось иное название - Византия. Это государство проявило поразительную жизнеспособность. В хаосе Раннего Средневековья оно осталось главным очагом высокой цивилизации в Европе. Византийские полководцы одерживали победы, флот господствовал на морях, а столица, Константинополь, по праву считался самым большим и красивым городом мира. Константинополь утопал в роскоши и разврате. Чиновники хищничали, столичная чернь избаловалась, жаждала пышных праздников, зрелищ, раздач денег, еды, вина. В XI в. инерция величия надломилась. Придворные группировки знати и олигархов стали сажать на трон своих марионеток, разворовывать казну. В погоне за источниками доходов развалили армию. Воинскую службу и содержание войск заменили дополнительным налогом. Оборона рухнула, с севера начались набеги печенегов, с востока турок-сельджуков. Гибель Византийского государства была обусловлена не одним только внешним завоеванием её турками-османами. Важную роль в ослаблении, а затем и гибели Византийской империи сыграли внутренние причины. Главнейшими из этих причин являлись экономический упадок Византии и обнищание народных масс, обострение классовых противоречий в византийском обществе и предательская политика значительной части феодальной знати, а также проникновение в империю чужеземных купцов и предпринимателей, подорвавших её экономическое развитие.
