Що робить мене щасливою.
Щастя кожна людина розуміє по-своєму.
Для більшості населення нашої планети щастя— це високооплачувана робота за спеціальністю, дім,у якому є достаток, дружина та слухняні діти. А для когось воно – це здоров'я близьких, для інших щастя – це просто жити і насолоджуватися життям. Мабуть, на цілій планеті важко знайти двох людей, які зможуть однаково описати своє «щастя».
Мене ж по-справжньому щасливою роблять багато речей.
По – перше, щастя для мене полягає у пізнанні нового, незвіданого, невідомого, що я роблю щодня на уроках у школі, вивчаючи нові теми та довідуючись про те, чого раніше не знала.По – друге, поряд зі мною рідні та близькі люди , їм нічого не загрожує. Вони люблять мене,і я люблю їх. Це теж щастя.По – третє, відчуваю щастя, коли наслідки моєї праці приносять радість іншим і згадую Довженкові слова, що «найсвітліша краса її (людини) в труді.»
Бути щасливим у моєму розумінні - це бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, своїх рідних, працю, справедливість.
Я часто запитую себе: чи була щасливою Леся Українка? Нелегко їй жилося, все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини.
Отже, щоб бути по – справжньому щасливою треба так мало і водночас так багато: дбати про інших, бути їм потрібною, займатися тим, що приносить тобі радість і позитивний настрій, а також робить тебе трохи щасливішим.
Пролунав дзвінок.Розпочалася перерва. Наталка і Андрійко- чергові.Чергові витирають дошку,поливають квіти,провітрюють клас.Приємно працювати в такому класі!
Світ тісний і не тільки в просторі, а й у часі
Чи бувало, що ви були у іншому місті, регіоні чи навіть, можливо, країні, і там несподівано зустрічали свого друга? В такі моменти завжди думалося про те, який світ тісний, але чи правда це? Інколи не можна знайти маленького клаптику землі, щоб побути самим, щоб залишитися на одинці із собою. Та чи в цьому проблема, чи в просторі? На Землі є сто сорок девять мільйоннім кілометрів квадратних суші, на більше ніж п'ятий частині цієї території можна жити. Цього вдосталь. Тоді в чому проблема? Проблема не в квадратних кілометрах, а в нашому сприйняті світу.
Кожна людина з самого дитинства береться досліджувати цей світ. З однієї сторони він безмежний. Матеріалу для досвіду неймовірно багато. Але ми ростемо, і вже нам здається всього мало, мало часу, мало простору. Ми з головою стараємося поринути в щось нове. Перші сигарети, перший алкоголь, перший поцілунок і перше освідчення в коханні. Все буває в перше. З крайності в крайності кидаємося, а все бо хочемо осягнути щось нове, встигнути все. Ми розуміємо, що світ безмежний, але всього його пізнати неможливо і тоді поринаєш в буденність. День за днем, рік за роком, школа чи робота, дім і дорога якою ходиш щодня. Ким би ти не був, буденність завжди переслідуватиме і навіть вирвавшись із нею, вона наздожене тебе, пригорне в свої лещата і не даси поворухнутися . Вирватися можливо, але лиш трішки розширюючи свій простір він все ж залишаться обмеженим, а годинник тікає і тікає. Нам не дано пізнати весь світ, ми змушені жити в нашому тісному просторі, який обмежений нашою буденністю і в ній тісно, але для того щоб вирватися потрібний час, якого немає. Час - валюта, яку неможливо підробити, неможливо вкрасти чи позичити. Спішимо жити спішимо досліджувати світ, бо час обмежений.