Етикетні вигуки – вигуки, що виражають загальноприйняті формули мовного етикету: добрий день, до побачення, спасибі, не варто і ін.
1) Ось і все, до побачення, тато, мама.
2) Я побажала йому доброго дня і вислизнула в коридор.
3) Дякую, мені набагато краще.
4) Не варто звертати увагу на дрібниці.
Слова міроприємства взагалі в природі не існує, є слово захід.
Виписка - витяг,
Рахувати - вважати.
У крайньому разі.
Складати іспит.
У кожного народу є свої традиції. їх історія сягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту.В останні роки ми часто звертаємося до традицій, бо усвідомлюємо себе частиною великого народу з багатющими надбаннями культури. Той, хто не знає своєї культури і цурається своєї мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів.<span>Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості в світі.</span>
<span>
</span>
<span>На заячий скік - </span>не густо; кіт наплакав; крапля в морі
Одного поля ягода - з одного тіста; одним ликом шиті; одної (однієї) гіллі ягоди
Хоч з лиця воду пий -хоч картину малюй; очей (ока) не відірвати
Як стріла - одна нога тут, друга там; що сили (духу)
Милити шию - давати перцю; наминати чуба
Мозолити руки - не покладати рук; гнути (попогнути) спину (горба)
Замилювати очі - взяти на пушку; ввести в оману; пустити (напустити) туман (туману) в очі (у вічі)
Хоч греблю гати - без ліку; як піску морського; ні проїхати ні пройти.
"Лісова школа"
У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на
ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...
