Підніми голову до гори й побачиш хмаринки. Хмаринки як хмаринки - нічого особливого. Але кожна зовсім не схожа на інші. Придивись. Можна побачити страшного дракона або кумедного дракончика, маленького песика біля своєї буди або величезний пиратський корабель, що мчить на вітрилах, повільну черепаху або стрімкого оленя. Блакитне небо, по ньому пливуть легкі хмаринки. Але уява намалює і гори, і вівчара з трембітою, і навіть індіанську дівчину у танці. Небо дозволяє дивитися безкінечне кіно, а режисером є саме ти. Це твій фільм, твоя історія
Розписка закінчення а, основа розписк, корінь пис, суфікс к, префікс роз
прохолодний закінчення ий, основа прохолодн, корінь холод, суфікс н, префікс про
лікар, закінчення нульове, основа лікар, корінь лік, суфікс ар
вовчисько закінчення о, основа вовчиськ, корінь вовк, суфікс иськ
Кажуть, як за давніх часів князі Русь хрестили, то повтікали у Карпатські ліси усі чарівники та мудреці. А тому і понині Карпати овіяні духом чарівничим. Там кожна гора має чимало своїх легенд та переказів. Кожне урвище, мов ранковим туманом, повниться таємничістю. Кожне дерево, мов жива людина: як при світлі місяця на нього глянеш – наче ось-ось із місця зрушить і піде танцювать. Та так танцювать, що аж гори тремтять, аж долами відлуння котиться.
Стежки ходжені і неходжені горами в’ються і, кажуть старі люди, вночі їх нечиста сила мете, аби вдень перехожий блукав тими стежками, та з гір і не виблукав. Аби навіки поміж синіх вершин залишився.
Є навіть легенда про те, звідки взялися гуцули, що нині вважаються корінними мешканцями Карпат: ото колись дуже давно ходили люди світом та місця доброго до життя шукали і якось дійшли до таємничих гір. І вирішили піти глянути на ті гори. Ото ходили, ходили, аж поки гарну стежку не знайшли і пішли тією стежкою. Довго йшли, аж коли зрозуміли, що заблукали. Тоді назад пішли, а за кожною горою стежка розділювалася і не знали люди, якою йти. Ось так блукали, блукали, аже поки не вийшли на полонину. А як вийшли, то навсібіч роздивилися і побачили, що гарно тут. А так і порішили зостатися поміж оцих незвичайних гір.
І нині живуть ті люди, і нікуди з гір іти не хочуть. Поназивали гори своїми іменами, та все дивними-предивними, як то Говерла, Ґорґан, Дземброня, Стримба, Кернична, Магура, Драгобрат та інші. Як на яку з цих гір вилізти, то розкинуться усі Карпати довкіл і аж дух захопить від тієї краси, що здавна людей полонила і в серцях їхніх вічним трунком застигла.
А як бистрі ріки-потоки несуться з верховин у доли, то так душа карпатського люду бистра і кипуча. І все, що їхніми руками роблено, мов крізь віки рветься у бистрину потоку людської думки. Кожен витвір карпатського мистецтва не застиглим деревом, глиною, металом, тканиною чи шкірою постане перед зачарованим оком. Він живим струменем променить, бо з Карпат родом. А кожна фарба мов із життя вхопила найтоншу його суть і передала те життя чи на полотні, чи на глеку, а чи на овечому руні.
Той на світі не жив, хто у Карпатах не був, – кажуть люди. І правду кажуть, бо що вартий світ без Карпат! А хіба той, хто часточки Карпат не має вдома, – жив на світі? Твори карпатського мистецва авторської роботи – ось те, що вічно будитиме душу до звитяг і руху вперед, швидкого, як карпатські ріки, неспинного, як саме життя.
Одвічна магія Карпат живе у кожнім виробі карпатського майстра, у кожнім творі митця з величних, таємничих гір, які співають свою прадавню пісню, ту пісню, що її пише сама вічність на карпатських схилах.