Діелектрик (ізолятор) — речовина, середовище, матеріал, що практично не проводить електричний струм. Основна властивість діелектрика полягає в здатності поляризуватися в зовнішньому електричному полі. Концентрація вільних носіїв заряду в діелектрику не перевищує 108 см−3.
Розглянемо детальніше процеси в діелектрику, вміщеному в зовнішнє електричне поле, наприклад, між різнойменно зарядженими електродами.
У однієї групи діелектриків, званих неполярними, при відсутності зовнішнього (основного) поля позитивно і негативно заряджені частинки, що входять в молекули (атоми), як би врівноважують один одного (власне поле відсутнє); молекули їх є електрично нейтральними або неполярними (рис. 1, а). У таких діелектриків під дією зовнішнього поля відбувається зміщення електричного центру негативних зарядів (електронів) назустріч напрямку поля (рис. 1, б). З точки зору електричних властивостей така молекула в зовнішньому полі може розглядатися як диполь, тобто пара різнойменних точкових зарядів +q і -q (рис. 1,в), які знаходяться на невеликій відстані l один від одного (плече диполя). Заряди, що утворюють диполі діелектрика, називають пов’язаними, а добуток заряду q на плече l називається електричним моментом диполя:
Система СИ это перевод единиц, есть основные единицы измерения, например, все длины всегда в метрах, вес всегда в килограммах, время в секундах, при решении задач всегда нужно перевести, например, и километров в метры
PV=nRT
n=PV/RT=110000*0,4/8,314*330=16 моль.
Уравнение скорости движение:
U = f(t) = v0 + at;
График зависимости скорости от времени есть прямая y = ax + b, где a = a ускорение, x = t - время, b = v0 - начальная скорость.
Уравнение перемещения: S = f(t) = v0*t + at^2/2 = 14t - 2.5t^2
Найдём перемещение тела за 2 с: S = f(2) = 14*2 - 2.5*4 = 18 м.