Біля дороги сумний клен зажурено так дивиться, високі кучугури падають на нього.
Звичайно, у кожного із нас є друзі, та не всі вони найкащі, бо найкращий тільки один!Та по при те, що ми знайшли одне в водному спільні риси, мені завжди було цікаво, чи так само ми сприймаємо сьогодення. Роздумуючи над цим, я впевний, що нас багато що різнить.
Ось до прикладу, я помітив, що він любить займатися спортом, та що новий тиждень - новий вид спорту! Якщо розглянути його ставлення до оточуючих, я б хотів сказати, що він часто не виконує свої обіцянки. Та не зважаючи на це, він любить спостерігати за природою і помічає багато змін в ній, в той час коли інші ідуть повз чарівні квіти і не бачать їх краси. Отож, на кінець я можу сказати, що мій друг по - особливому спиймає сьогодення!
Дитинство Шевченка, тобто життя поета на батьківщині, в його сімейному колі.Життя Шевченка у свого поміщика, поїздки з ним по західній Росії і перебування у маляра Ширяєва. Основним джерелом опису цієї епохи можуть стати розповіді Івана Максимови<span>Вільне життя Шевченка; перебування його в Петербурзі, написання «Катерини», «Гайдамаків» і «Наймички»; поїздки по Малоросії. Джерелом для цієї епохи можуть стати розповіді його петербурзьких знайомих та його листи до земляків. </span>ча Сошенка, друга покійного поета.
Коли ростануть сніги,хочеться піти до річки,побачити,як оживає природа.Перші дерева,що оживають від зимового сну це-верба.На гнучких гілках розкрились бруньки і з'явилися котики.Вони пухнасті і сірі,вкриті шовковими волосками.Коли сонце добре починає гріти,котики перетворюються на сережки,які мають ніжний аромат
О. Стороженко у своєму оповіданні повчає читача, намагається йому прищепити риси доброти, чуйності, порядності, працьовитості, людяності, ввічливості і в той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм… Так, у творі автор зазначає: 1) «Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю». 2) «Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба». 3) «Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як Рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірше од якого-небудь бідолахи». 4) «…Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…» 5) «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагадує і заспокоїть…»
