Античні автори приділили скіфам багато уваги. Це пояснювалося сусідством обох народів, а також роллю, яку відігравали скіфи у подіях тодішньої історії. Та серед усіх авторів перше місце, безумовно, посідає Геродот (484— 425). Виклад обширного фактажу щасливо поєднується у нього з даром письменника. Арістотель (384—322) вважав його визначним істориком, а римський мислитель Цицерон (І ст. до н. е.) влучно охрестив Геродота "батьком історії".
Народився майбутній історик у малоазійському м. Галікарнасс, але через політичні обставини змушений був залишити рідне місто й оселитися на о. Самос. Майже десять років свого життя він присвятив мандрам. Відвідав Передню Азію, Єгипет, острівну і материкову Грецію, Македонію, Фракію, а також, імовірно, Північно-Західне Причорномор'я — Ольвію. Останні роки життя провів у м. Фурії (Південна Італія). Помер, мабуть, в Афінах.
Наслідком цих мандрівок стала капітальна праця — "Історія". Перше знайомство публіки з нею відбулося 445 р. до н. е. в Афінах. Геродот часто бував там і входив до кола визначних діячів науки і культури, які групувалися навколо Перікла. Пізніше олександрійські вчені поділили твір Геродота на дев'ять книг і кожну з них назвали ім'ям однієї з муз.
Головна тема Геродота — греко-перські війни. Цим пояснюється посилена увага історика до Переднього Сходу та Єгипту, де на той час панувала Персія, а також до народів Північного Причорномор'я, куди перський цар Дарій І Гістасп рушив приблизно у 514 р. до н. е., щоб начебто покарати скіфів за скоєне ними у Передній Азії. І тут Геродот уже не міг оминути увагою скіфів, які змусили лютих ворогів Греції- персів — ганебно втекти, через що й зажили слави непереможних.
Скіфський логос уміщено, головним чином, у четвертій книзі Геродота. Природні умови Північного Причорномор'я, обшири й етногеографія Скіфії та сусідніх земель, походження скіфів, їхнє перебування у Передній Азії, війна з Дарієм, релігія, побут, звичаї скіфських і нескіфських народів, імена скіфських царів — усе це ми знаємо, завдяки Геродоту. Від нього ми дізналися також про самоназву цього народу — сколоти, скіфами ж їх називали елліни. Достовірність багатьох свідчень Геродота підтверджена іншими писемними, а також археологічними джерелами.
На жаль, твори попередників Геродота відомі фрагментарно — за згадками пізніших авторів. Уперше етнонім скіфи засвідчено найдавнішим грецьким поетом Гесіодом (друга половина VIII ст. до н. е.). Окрім відомої поеми "Труди і дні", йому, мабуть, належить запис епічної поеми "Теогонія", уривки з якої доніс Страбон (VII, ч 9). У ній фігурують гіппемолги (доярі кобил), які живуть в оселях на візках і яких названо скіфами.
1. Рано встаю и иду на смотреть тренировку бойцов дружины. Могу принять участие по желанию.
2. Трапеза с молитвой в гриднице. Если я христианин и сейчас праздничный день - иду в церковь с семьей. Если я язычник - приношу на капище требы богам.
3. Узнаю новости в городе от доверенных лиц.
4. Разбор неотложных дел.
5а. Если не неотложных дел и праздников - еду на охоту.
5б. Прием послов - если не поездок.
6. Решение споров, суд - если необходимо.
7. Трапеза с семьей, семейные дела и беседы.
8. Занятие личными делами, чтение, отдых.
9. Трапеза или пир с боярами, подведение итогов дня, награждение отличившихся гридней, бояр, других лиц.
Если я правильно понял, то раскрыть нужно основную роль одной из предложенных эпох?
1) Деятели эпохи возрождения все таким или иным образом поспособствовали развитию культуры и науки, тем самым внеся невероятный вклад в развитие цивиллизации в целом. Например великие географические открытия и Гелиоцентрическая система мира Николая Коперника изменили представления о размерах Земли и её месте во Вселенной. Эпоха возрождения привела к появлению гуманизма — общественно-философского движения, рассматривавшего человека, его личность, его свободу, его активную, созидающую деятельность как высшую ценность. Без эпохи возраждения невозможно представить мир таким, каким он является на сегодняшний день. Это если в кратце и о самых важных (на мой взгляд) открытиях.
2) Человек живущий в новое время мог быть подвержен влиянию разных направлений философии развивавшихся в одно время, но кардинально отличавшихся друг от друга.Высокое возрождение, реформация и гуманизм соседствовали с всплеском иррационализма, развитием демонологии, явлением, получившим в литературе наименование «охота на ведьм" Костры инквизиции пытали по всей Европе, придавая пламени всех неугодных церкви людей, например упомянутого ранее Коперника сожгли на костре по доносу обвинявшем его в ереси. Низжшие слои общества были черезмерно набожны и боялись начинать думать иначе, в отличии от высших слоёв которые в большей степени поддерживали развитие науки, но все же не до такой степени, которая привела бы к революции
