Школярі всю зиму готувалися до зустрічі птахів. На уроках технології для них робили шпаківні та синичники. Не забули і про пташок, що зимують у місті: для них зробили годівнички. Діти уважно слідкували, щоб в годівничках не закінчувалась пташина їжа. Школярі навіть провели конкурс на кращий дизайн шпаківні. Переможцем став Петрик Николенко, який сконструював "багатоквартирну" шпаківню на три пташиних сім'ї. Навесні пташки швидко позаймали домівки, що приготували для них щколярі.
Чекаючи, чекавши, зачекавшись, дочекавшись, чекаю(ть), чекає свято, свята. Пойдёт?
Рідна мово, без тебе ніхто я, мов підрізаний вітром листок.Літо, допобачення! І за все тобі спасибі:за поля квітучії, ліс зеленокрилий. Не сумуй, вербо моя похила, що багряним листям одшуміла, осені пора. Пробач сені, серпневий мій світанок, бо завинив здається знов, і на пообачення до тебе я не зібрався, не прийшов. Того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ. За словами Сергійка, вчора над містом ішов справжній тропічний дощ.
На дуже далекій Півночі, де Зима панує цілий рік, і живуть там невеликі снігові люди, було Снігове містечко.
А чого снігове?
Бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки.
Так і жили снігові люди у хатинках зі снігу.
Та їм зовсім не було холодно.
Щоб зігрітися, вони пили тепле какао.
А вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх.
Для цього Дід Мороз, який жив неподалік, присилав їм в'язанки дрів. А снігові люди у знак подяки допомагали дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків.
Вони навіть влаштували собі велику майстерню. Саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках.
Так тривало багато років, поки одного разу напередодні Нового Року не трапилась біда - Дід Мороз захворів. І не просто захворів, а взагалі залишився без сил.
А сталось так тому, що діти забули про Новий Рік і не написали листів з бажаними подарунками.
Тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу.
Снігові люди не знали, чим допомогти Діду Морозу.
Аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про Новий Рік, Діда Мороза і подарунки.
Мешканці міста працювали кілька днів. Вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір'ї кожного будинку була своя снігова баба.
Наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. Адже всі забули, що свята наближаються.
Пора писати Діду Морозу листи з проханням про подаруночки!
Ось так дівчатка і хлопчики згадали про Новий Рік. А посланців Діда Мороза - білих сніговиків вони оберігали до самої весни.
У сніговому містечку життя продовжувалось - люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки.
<span>Так, мабуть, і зараз відбувається.</span>