Тарас Григорьевич
<span>Драгома́нова-Ко́сач Ольга Петровна
</span>Киев
Поздно-позно
устный-усный
<span>сумасшедший-сумашедший</span>
Життя це любов.Кожна людина когось любить.Це може бути: кіт,людина,собака тощо.Але діло в тому що коли ми після важкої роботи приходимо додому ,нам потрібне відчуття кохання,того що ми потрібні комусь.І кожна людина шукає свою любов.Так можливо не всі знайдуть її в своєму житті ,томущо зробили якісь певні помилки.Але вас любить мама ,до якої завжди можна піти і попити з нею чаю,поспілкуватися і спитати пораду.
<span>З самого початку життя людина тісно пов'язана з природою. Природа для людини є джерелом життя, рідною мамаю, яка ніжить нас з самого дитинства в духмяних травах та теплій воді річок. Природа дарує нам свою красу та робить мандрівки цікавими і захоплюючими. Втомившись від міського життя людина отримує велике задоволення від чистого гірського повітря або від арамотів соснового лісу. Природа частує нас чудовими квітками на весні, дарує прохолоду дерев влітку, та пригощає різноманітними плодами восени. Природа також дарує кожному поколінню людей свою мудрість. Вона вчить цінувати довкілля, і залишити її такою чудовою для своїх нащадків.</span>
Ось і настала осінь. Пора, яку ще називають золотою. Довкола усе змінюється. Осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. Листя поволі опадає на землю. Трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. Птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. Горобці злітаються на червону горобину та калину. Людям осінь принесла щедрий урожай. У садах і городах доспіли овочі і фрукти.