Сьогодні після школи ми з хлопчиками (дівчинками) поідемо на гору кататися на велосипедах.День був сонячний якраз для прогулянки , ми всі зібралися біля річки та поіхали за Любою , бо тільки воа знала дорогу до гори. -Єгє ж , Любо довго там до гори?- запитав в неі Сашко. -Та ше не довго...- невпевнено відповіла Люба Місцевість ставала все більше схожа на ліс.Та як вияснилось Хлопці(дівчата або усі разом) заблукали. Хлоп"ята зібралися усі разом і вирішили іхати назад не куди не згортаючі.По дорозі назад вони побачили багато усього цікавого , та аж в вечері доіхали до дому, усі були в захвати від подорожі , а особливо я!
<span>Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей — особливий. Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений складними художніми засобами. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна наша мова — кожне слово її виспіване у пісні, записане в давніх літописах, сказане в доброму товаристві. Тож хай дізнаються й вороги, «якими словами на самоті мовчимо», тобто що у нас у душі. Вірш викликає багато асоціацій, дає змогу читачеві домислити, доуявляти, до фантазувати.</span>
Зовнішність Івана Сили: «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. »
Працьовитість: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників».
Ощадливість: «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».
Чуйність: «Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці».
Упертість: «Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.»
Віра в Бога: «Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!»
• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі…». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. …Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом».• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».<span>• Мар’яна Михайлику: «І вчися… та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
</span>
1.Назвіть головних героїв твору?2.Що ви можите сказати про характери головних героїв?3.Що вам здалось смішним і чому?4.як звали маму Сергія?(Оксана Павлівна)5.як звали сусіда музиканта (дядько Гнат)6.У який клас перейшли хлопці?(у 6)7.скільки треба було їхати поїздом до Митькової бабусі(одну ніч)8.Що їли хлопці у бабусі?(голубці,молоко,кисіль)9.З чим приїхали хлопці до бабусі?(з рокзаком та сачками)10.кого побачили Сергій з Митьком в озері?11.що дізналися хлопці з розповіді Василя про бурштин?12.Чому хлопці повірили велосепидисту?