Я читав книгу. Саша слухав музику. Лена малювала картинку. Собака гризла велику кістку. Качка плавала по озеру. Олівець лежить на столі. Я люблю мультфільми. Він спить вже 10 годин. Ми пішли до церкви. Олег робить домашнє завдвння.
Коли тебе закутує зелена лісова ковдра у свої мякі обійми,коли ти один серед співу пташок,серед замріяних дерев,що лиш похитуються від легенького вітру,коли ти наодинці з природою,то лише у такі моменти ти розумієш,що життя прекрасне.Підніми свій погляд вгору!Посміхнися цьому промінню,що грається поряд з тобою.Прислухайся до цієї музики природи.До її особливого звучання.До її трепету.До її веселих і спокійних водночас нот.Коли ти наодинці з природою-ти її частина,а вона-твоє життя.
Синтаксична роль - це чим виступає слово в реченні (підмет, присудок, означення, обставина і т.д.)
ВЕРШНИК НА
ЖОВТОМУ КОНІ
<span> Юнак
вирушив у мандри з трьома батьковими подарунками. Це були п'ятнадцять монет,
лист до пана де Тревіля та кінь. Цей кінь був такий незвичайний, що мимоволі
привертав до себе увагу.</span>
<span> То
була верхова конячина віком років двадцяти. Вона мала облізлий хвіст, жовту
кошлату шерсть і рубці на боках. Шкапа ледь чвалала, її голова безсило висіла
нижче колін.</span>
<span> Молодий
д</span>’Артаньян добре знав ціну своїй конячині, але ж
батько просив доглядати коня, як старого слугу. А батькові слова багато важили.
<span> Вигляд
бідолашної жовтої шкапини викликав у перехожих посмішку, але над конем дзвеніла
шпага і люто блимали очі юнака. Тому люди намагалися втамувати сміх. Грізний
вигляд д</span>’<span>Артаньяна переконував кожного в
тому, що глузувати з коня не слід. (За О.
Дюма.) (116 сл.)</span>