Рассказ Лев Николаевича Толстого (1828-1910)-нас учит на предавать своих друзей,несмотря на их поступки,на их предательство. Автор этого рассаза Лев Николаевич нам при помощи этого рассказа хочет показать,какие бывают хорошие люди в лице которых стоит Жилин,и какие бывают не благодарные люди в лице которых стоит Костылин.
«Ляльковий дім» — це дім фальшивих цінностей, за якими крилися егоїзм, духовна порожнеча, роз’єднаність людських душ. У цьому домі не жили, а лише грали у кохання, шлюб, сімейну злагоду і навіть людську гідність і честь. Ялинка (була живою і красивою, і коли її зрізали поступово зав’яла) — подружнє життя Нори (ідеальні стосунки в родині були лише видимістю, насправді кожен із них, як Нора, так і її чоловік по-різному сприймали шлюб, і тому це призвело до трагічної розв’язки) Мигдалеве печиво (спочатку їла ховаючись від чоловіка, потім — відкрито) — внутрішнє «я» Нори (героїня була для чоловіка лише «лялькою», але потім вона вирішила показати себе зовсім з іншого боку, на що не сподівався чоловік) Образ Крогстада — неприємності (Нора грала з дітьми — і раптом зловіщою тінню з’явився Крогстад, який і розпалив вогнище у родині) Образ тарантели — передчуття невідворотності катастрофи (Нора танцювала, переживаючи глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що наближалася страшна гроза; танок за контрастом підкреслив напругу душевних сил Нори, адже вона танцювала у той момент, коли вирішувала її доля) Маскарадні костюми — ролі і маски героїв (зокрема Нори) у реальному житті (настане час, коли маски необхідно буде зняти, тоді настануть справжні неприємності, вирішити які швидко буде просто неможливо)
Джерело: http://dovidka.biz.ua/lyalkoviy-dim-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Катерина изменила своему мужу, после этого её жизнь представляла собой сплошные угрызения совести и бесконечные мучения, поэтому она решила покончить со своей жизнью, отчего нам её безусловно жаль
Музы ( др.-греч. μοῦσαι — «мыслящие») — в древнегреческой мифологии[1] дочери бога Зевса и титаниды Мнемосины[2], либо дочери Гармонии[3], живущие на Парнасе богини — покровительницы искусств и наук. От муз происходит слово «музыка» (греч. прилагательное μουσική, подразумевается τέχνη или ἐπιστήμη), первоначально обозначавшее не только музыку в нынешнем смысле, но любое искусство или науку, связанные с деятельностью муз. Музам посвящались храмы, которые назывались мусейонами (от этого слова и произошел «музей»).
Одно из первых упоминаний муз в большой литературе находится в «Илиаде» и «Одиссее» (XXIV 60).
Есенин сам о себе сказал:
<span>«Моя лирика жива одной большой любовью, любовью к Родине. Чувство Родины — основное в моем творчестве»
</span>Вот такая у него лирика)
