<span>Кращі риси простих людей не закривали від спостережливого ока І. Карпенка-Карого того, що було породжене тогочасною соціальною дійсністю. У п'єсі «Сто тисяч» автор яскраво змалював охопленого жадобою збагачення сільського глитая Герасима Калитку.
Калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. Але для нього земля є засобом збагачення, наживи: «Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку». Власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення.
Герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. Він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не покладаючи рук дружину Параску і сина Романа. Заради достатку і збагачення Калитка здатний пожертвувати коханням і щастям Романа та Мотрі. Посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. А сина хоче одружити з Пузирівною, заявляючи: «Мені треба невістку з приданим, з грішми».
Калитка — жадібний і скупий. З великим задоволенням він розповідає копачеві, як, видаючи заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. Цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. «І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш...» Своїх робітників Калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: «...як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать». Тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.
Калитка заздрить багатшим Жолудеві та Пузиреві, не вірить, що вони досягли цього чесним шляхом. У гонитві за наживою, у бажанні взяти гору над іншими хазяями Калитка йде на злочинні махінації. За п'ять тисяч карбованців він хоче купити сто тисяч. Самому страшно братися за цю невідому справу, тому Калитка запрошує кума, щоб той обміняв фальшиві гроші. Цей сільський багатій любить, як кажуть у народі, загрібати жар чужими руками. Хоча Калитка і хотів обдурити досвідченого шахрая, сам пошився в дурні, отримавши замість сподіваних грошей мішок з чистими папірцями. У відчаї він хоче накласти на себе руки, заявляючи: «Краще смерть, ніж така потеря!»
Я вважаю, що Герасим Калитка — черства й безсердечна людина, для якої немає нічого святого. Він жорстокий і страшний, бо може пожертвувати навіть щастям власних дітей заради збагачення.</span><span>
</span>
В стихотворении говориться про то как Тургенев любил и уважал свой родной язык, тема у этого стихотворения про патриотизм Тургенева
Традиционным цветом осени всегда считался желтый. Именно с желтых листочков на деревьях и начинается эта удивительная пора. А как известно, золото тоже желтого цвета, и вот чтобы этой поре придать бОльшую значимость и стали говорить, что осень золотая. Ведь как красиво в парках и лесах это время.
<span>Жёлтый цвет — символ осени. С жёлтых листьев деревьев начинается её время. Солнечный наряд садов, парков и лесов дал ей название — золотая. </span>
<em>
</em><span>втором самостоятельно проанализированы определения основного понятия данной работы – сочинение, выявлены их недостатки, сформулированы основные требования к современному сочинению (в соответствии с «Нормами оценки знаний, умений и навыков учащихся…»). В работе сопоставляются существующие классификации тем сочинений по литературе. Предложен новый способ в подборе материала для сочинения . С помощью таблиц и схем показывается, как подбирать материал, строить вступление, сочинять «мостики» - переходы от одной части сочинения к другой, приводятся речевые формулы для выражения собственной позиции.
</span><em>
</em>
Классическая литература в разные периоды истории
