Процеси життєдіяльності водоростей також будуть мати певні особливості, що відрізнятимуть їх від вищих рослин. Живлення. Більшість водоростей живляться фотоавтотрофно. Вони містять у клітинах пігменти, які здійснюють фотосинтез з виділенням молекулярного кисню. Багато водоростей здатні в певних умовах переходити на гетеротрофне живлення або поєднувати його з фотосинтезом (міксотрофний тип живлення). До таких відносяться види хлорели, хламідомонади, навікули тощо. Ще однією особливістю живлення водоростей є їхня здатність засвоювати Нітроген, Сульфур, Фосфор, Калій та інші хімічні елементи у вигляді йонів мінеральних солей. Ці елементи поглинаються всією поверхнею тіла водоростей із води і використовуються для синтезу амінокислот, білків, нуклеїнових кислот, ферментів, тому їх наявність у воді досить суттєво впливає на кількісний склад багатьох видів водоростей. Дихання. За типом дихання водорості є аеробами, тому що використовують для розщеплення органічних речовин кисень, розчинений у воді. Транспортування речовин в одноклітинних водоростей відбувається за допомогою руху цитоплазми, а в колоніальних і багатоклітинних міжклітинне транспортування здійснюється за допомогою плазмодесм. Розмноження. Для водоростей характерні всі типи розмноження: вегетативне, нестатеве і статеве. Вегетативне розмноження відбувається в колоніальних розпадом колоній, у багатоклітинних – частинами слані або утворенням спеціалізованих органів (наприклад, бульбочок у харових водоростей). Нестатеве розмноження здійснюється за допомогою рухливих зооспор або нерухливих апланоспор, які утворюються всередині клітин або в особливих органах-спорангіях. Статеве розмноження проходить за участю гаплоїдних гамет, які утворюються в одноклітинних органах-гаметангіях: яйцеклітини – в оогоніях, сперматозоони – в антеридіях. У водоростей є досить різноманітні способи статевого розмноження: ізогамія – за допомогою гамет, однакових за формою та розмірами; анізогамія – за допомогою гамет, різниих за формою та розмірами; оогамія – за допомогою великої нерухливої жіночої і рухливої малої чоловічої гамет. Окрім того, у зелених водоростей кон'югат наявний статевий процес, який відсутній у вищих рослин. Це кон'югація, яка полягає у злитті вмісту двох вегетативних клітин, які на цей час функціонують як гамети. Після злиття гамет утворюється зигота, з якої розвивається нова особина або утворюються зооспори, які проростають у нові особини. У більшості видів водоростей спостерігається чергування нестатевого і статевого розмноження, але є і окремі види, які мають лише статеве або лише нестатеве. Наприклад, одноклітинна зелена водорість хлорела розмножується лише нестатевим шляхом, а морська зелена водорість ацетабулярія – лише статевим. Рух. Водорості можуть вести прикріплений, пасивний або активний спосіб життя. Прикріпленість до субстрату може здійснюватися за допомогою особливих виростів нижньої частини тіла – ризоїдів(наприклад, у бурих водоростей) або клейкого слизу (діатомові водорості). Більшість водоростей живуть пасивно в товщі води. Для того, щоб утримуватися при поверхні і не опускатися в темні глибини, у цих водоростей є різні пристосування: одні накопичують краплинки олії, які збільшують їхню плавучість, клітинні стінки інших утворюють різноманітні вирости, які відіграють роль парашутів тощо. Майже всі водорості, за винятком червоних, можуть утворювати рухливі клітини, які активно переміщуються у воді. Вільний активний рух характерний для гамет, зооспор, водоростей, які мають органели руху – джгутики. Подразливість. Основною формою подразливості у водоростей є тропізми. Але в одноклітинних водоростей, які мають органели руху, спостерігаються і таксиси, що є характерною ознакою тваринних організмів. Таксиси – це рухові реакції, які обумовлюють переміщення всієї клітини чи всього організму у відповідь на вплив того чи іншого чинника. Залежно від напрямку руху та дії зовнішнього стимулу таксиси у водоростей поділяють на позитивні й негативні, фото-, хемотаксиси тощо. Прикладом позитивного фототаксису є рух евглени в бік освітлення, під час аеротаксису рухливі одноклітинні водорості направляються в бік кисню. Отже, найхарактерніші особливості життєдіяльності водоростей пов'язані із живленням, розмноженням, рухом та подразливістю.
У одноклеточных клетка выполняет функции целого организма, а у многоклеточных они выполняют определенные функции, дифференцируются по строению и функциям.
Клетки многоклеточных организмов выполняют одну или несколько определенных функцию. При этом структура их значительно упрощается, но специфическая функция выполняется клеткой гораздо эффективней.
В зависимости от количества клеток, из которых состоят организмы, последние делят на одноклеточные и многоклеточные. Одноклеточные организмы состоят из одной-единственной клетки, выполняющей функции целостного организма. Многие из этих клеток устроены гораздо сложнее, чем клетки многоклеточного организма. Одноклеточными являются все прокариоты, а также простейшие, некоторые зеленые водоросли и грибы. Тело многоклеточных организмов состоит из множества клеток, объединенных в ткани, органы и системы органов. Клетки многоклеточного организма специализированы для выполнения определенной функции и могут существовать вне организма лишь в микросреде, близкой к физиологической (например, в условиях культуры тканей) . Клетки в составе многоклеточного организма различаются по размерам, форме, структуре и выполняемым функциям.
Роль воды в том что она является хорошим растворителем углеводов называют и сахарозой белки называют протеинами это слова означает первый и действительно природа возложила не неё много функции жиры называют иначе липидами они являются не растворимыми веществами
В состав кутикулы<span> обычно входят хитин, который вместе с минеральными веществами и белками придаёт куткуле механическую прочность, и липиды, способствующие её водонепроницаемости. Впервые появляется у первичнополостных</span>червей<span>.</span>
