Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спостерігати, як поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли свій ідеал створити, уявити, побачити. Це відбувалося в літературі, скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони ідеальні для митців, які їх створили, і не завжди збігаються з нашими уявленнями. Люди мріяли і про ідеальне суспільство. Але ідеальної епохи або ідеального суспільного ладу винайти так і не вдалося. Ну що ж, можливо, це ще попереду. Але, я впевнена, що ідеал, отой взірець досконалості, кінцева найвища мета-промінь, є у кожної людини.
<span>Мої прагнення цілком реальні. Я не чекаю ідеального суспільного ладу, бо розумію, що суспільство — це люди, а ідеальних людей не існує. Тому я прагну досягти нормальних людських стосунків у своєму найближчому оточенні. І якщо кожна людина прагнутиме того ж самого, то, можливо, наше життя буде кращим. </span>
<span>Отже, щодо моїх ідеалів... </span>
<span>Мої ідеали — це моральні якості, мої і моїх друзів, моїх батьків і моїх дідів, словом, близьких мені людей. І ці ідеали не однобокі, вони мають взаємозв'язки з різними галузями життя. І навіть те, яким я уявляю своє майбутнє — це мій уявний ідеал. </span>
<span>Коли я була ще зовсім дитиною, то вважала ідеалом зовнішні риси людини. Тепер, коли мені п'ятнадцять, я розумію, що зовнішність — не головне в людині. Безумовно, людина повинна слідкувати за собою, бути чистою та охайною, а ось поняття краси для мене стало ніби іншим. Члени моєї родини і мої друзі не всі красиві, але для мене вони найкращі, бо їх красу я оцінюю за внутрішніми рисами, як і вони мою. </span>
<span>Отже, риси характеру, які я вважаю ідеальними. Найперше, це доброта. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає в себе і чуйне ставлення до інших людей і увагу до людей старшого покоління, і любов до природи, і уміння співчувати іншій людині, і турботу про братів наших менших, і багато-багато інших якостей, які я б хотіла виховати у собі. Іноді важко бувати добрим: хтось дратує, хтось заважає, хтось галасує, а хтось просто не подобається. Тоді я намагаюсь подолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса мого характеру теж може не подобатись іншим. Хочу навчитися сприймати людей такими, які вони є, хоча схиляюсь до гуманістичних рис у людині. </span>
<span>Сподіваюсь, що в своєму розумінні ідеалів, я не самотня. І чим більше буде прихильників гуманістичних тенденцій, тим добрішим буде навколишній світ. Можливо, саме тоді і прийде найдосконаліша епоха в історії людства.</span>
<span>План характеристики
полковника:
1. Полковник — один из главных героев рассказа Л.Н. Толстого «После
бала».
2. Отец Вареньки на балу:
а) внешность героя показывает, что рассказчику он нравится;
б) поведение полковника на балу показывает его любовь к дочери,
общительность, доброту.
3. Полковник после бала:
а) внешность противопоставлена предыдущему описанию;
б) жестокое поведение кажется невероятным.
4. Размышления рассказчика о поведении полковника: Иван Васильевич не
нашел ответа на свои поросы и «не только не служил в военной, но нигде
не служил и никуда, как видите, не годился».
5. Антитеза — главный прием в изображении полковника.
1) На некоторых заграничных экзаменах нужно сдавать их языки. 2) Для самого себя. ведь это расширяет кругозор)). Допустим можно выругаться на китайском, никто не поймет. Или же изучение языка дает доступ к стихам, поэзии и многому другому на этом языке 3) Знание языков может спасти тебя. Допустим тебя украли террористы и увезли в Трансильванию. Придется отчаянно жестикулировать чтобы объяснить что ты тут делаешь. <span />